«Корона» смерті: недомовлена правда про коронавіруси, або Що нас чекає далі?

Спираючись на україномовний переклад українського науковця, старшого наукового співробітника Інституту фізики НАН України Антона Сененка, ми коротко адаптуємо основні тезі цієї статті.

Коли ви прочитаєте статтю, ви засвоїте такі висновки: «Коронавірус наближається до вас. Він наближається з експоненціальною швидкістю: дуже поступово, але потім раптово. Це питання днів. Можливо, тижня чи двох. Коли це станеться, ваша система охорони здоров’я буде перевантажена. Ваших співгромадян лікуватимуть у передпокої. Виснажені медичні працівники зірвуться. Деякі помруть. Їм доведеться вирішити, який пацієнт отримує кисень, а який помре.

Єдиний спосіб запобігти цьому – це соціальна дистанція сьогодні. Не завтра. Сьогодні. Це означає тримати якомога більше людей вдома, починаючи із цього моменту. Через два-чотири тижні, коли весь світ буде замкнений та ізольований, коли кілька дорогоцінних днів соціального дистанціювання, які ви увімкнули, врятують життя.

Приклад штату Вашингтон (США)

Штат Вашингтон – американський Ухань. Кількість випадків там зростає експоненціально. Зараз це 140. Але на початку відбулося щось цікаве. Смертність зашкалювала. У якийсь момент у штаті було три випадки зараження та одна смерть. З інших місць нам відомо, що рівень смертності від коронавірусу становить від 0,5 до 5% (про це пізніше). Як рівень смертності міг бути 33%?

Виявилося, що вірус тижнями поширювався непомітно. Це не так, що було лише три випадки. Влада знала лише про три, і одна людина загинула, оскільки чим серйозніший стан, тим більше шансів когось перевірити.

Тут знали лише про офіційні випадки, і вони виглядали добре: всього три. Але насправді були сотні, а може, й тисячі справжніх випадків. Це і є складність: ви знаєте лише офіційні випадки, а не справжні випадки. Але потрібно знати справжні. Як можна оцінити справжні? Виявляється, є кілька способів. По-перше, через смертельні випадки. Якщо у вашому регіоні є випадки смерті, ви можете скористатися цим, щоб відгадати кількість справжніх випадків. Ми приблизно знаємо, скільки часу потрібно людині від перехоплення вірусу до смерті в середньому (17,3 дні). Це означає, що людина, яка померла 29 лютого у штаті Вашингтон, ймовірно, заразилася 12 лютого.

Також ви знаєте рівень летальності. Для цього сценарію я використовую 1% (детальніше піде мова пізніше). Це означає, що близько 12 лютого в регіоні вже було близько 100 випадків (з яких лише один закінчився смертю через 17,3 дні).

Тепер використовуйте середній час подвоєння випадків коронавірусу (у середньому час, який потрібен на подвоєння кількості випадків). Це 6,2 [дні]. Це означає, що за 17 днів, коли ця людина загинула, випадки повинні були помножитися на ~ 8 (= 2 ^ (17/6)). Це означає, що якщо діагностувати не всі випадки, одна смерть означає 800 справжніх випадків на сьогодні.

У штаті Вашингтон сьогодні 22 випадки смерті. Завдяки цьому швидкому підрахунку, ви отримуєте 16 000 справжніх випадків коронавірусу сьогодні. Стільки ж офіційних випадків є в Італії та Ірані разом.

Якщо ми розберемося в деталях, то зрозуміємо, що 19 смертей були від одного скупчення, яке, можливо, не поширило вірус широко. Тож якщо ми розглянемо ці 19 смертей як одну, то загальна кількість смертей у державі – чотири. Оновивши модель з цим числом, ми все ще отримуємо 3000 випадків на сьогодні. Підхід Тревора Бедфорда розглядає самі віруси та їх мутації, щоб оцінити кількість випадків. Висновок полягає в тому, що зараз, можливо, в штаті Вашингтон 1100 випадків. Жоден із цих підходів не є ідеальним, але всі вони вказують на одне і те ж: ми не знаємо кількості справжніх випадків, але це набагато більше, ніж офіційні дані. Це не в сотні разів. Це в тисячі, а може, і більше.

Що трапиться, коли коронавірус проявиться?

Тож коронавірус вже тут. Він прихований, і він зростає експоненціально. Що буде в наших країнах, коли воно вдарить? Це легко зрозуміти, адже у нас вже є кілька місць, де це відбувається. 

Країни, що готуються, отримають рівень смертності від 0,5% (Південна Корея) до 0,9% (решта Китаю). Країни, що перевантажені [не готові], матимуть ступінь летальності від 3-5%. По-іншому: країни, які швидко реагують, можуть зменшити кількість смертей у десять разів. І це лише підрахунок рівня летальності. Активність також різко скорочує випадки зараження, ще спрощуючи ситуацію. Країни, які швидко діють, зменшують кількість смертей щонайменше у 10 разів.

До чого країнам потрібно готуватися?

Яким буде навантаження на систему охорони здоров'я? Близько 20% випадків потребують госпіталізації, 5% випадків потребують відділення інтенсивної терапії, а близько 1% потребують дуже інтенсивної допомоги з такими предметами, як штучна вентиляція легень. Тож якщо раптом заразиться 100 000 людей, багато з них захочуть пройти тестування. Близько 20 000 потребуватимуть госпіталізації, 5000 потребуватимуть інтенсивної терапії, а 1000 потребуватимуть апаратів, яких у нас сьогодні недостатньо. І це лише зі 100 000 випадків.

Як виглядає перевантажена система охорони здоров’я

Історії, що сталися в Хубеї та в Італії, починають ставати моторошно подібними. Хубей збудував дві лікарні за десять днів, але навіть тоді вони були повністю переповнені.

В обох регіонах скаржилися, що пацієнти наповнили свої лікарні. Їх треба було опікувати де завгодно: у передпокої, у залах очікування… Медичні працівники проводять години без зміни захисного спорядження, бо його недостатньо. Як результат, вони не можуть залишати заражені ділянки годинами. Коли вони це роблять, вони падають з ніг, зневоднюються і виснажуються. Зміни більше не існує. Людей відкликають з пенсій. Люди, які не мають уявлення про медсестринську справу, навчаються протягом ночі, щоб виконувати критичні ролі. Всі на ногах, завжди. Тобто поки вони не хворіють. Що трапляється часто, тому що вони постійно перебувають під впливом вірусу без достатнього захисного спорядження. Коли це станеться, їм потрібно перебувати в карантині протягом 14 днів, протягом яких вони не можуть допомогти. Найкращий сценарій – два тижні втрачено. Найгірший випадок – вони мертві.

Найгірше – у відділеннях реанімації, коли пацієнтам потрібно ділити вентилятори або EКMO. Їх насправді поділити неможливо, тому медичні працівники повинні визначити, який пацієнт буде ними користуватися. Це насправді означає, хто – виживе, а хто – помре.

«Через кілька днів нам доведеться вибирати. […] Не всі можуть бути інтубованими. Ми приймаємо рішення залежно від віку та стану здоров’я», —Хрістіан Саларолі, італійський доктор медицини.

Все це обумовлює те, що система має летальність 4% замість 0,5%. Якщо ви хочете, щоб ваше місто чи країна були частиною 4%, просто не робіть нічого сьогодні.

Що робити?

Вирівняйте криву – зараз це пандемія. Її неможливо припинити. Але ми можемо зменшити її вплив.

Сучасний науковий консенсус полягає в тому, що цей вірус може поширюватися на відстань до двох метрів, якщо хтось кашляє. Інакше краплі падають на землю і не заражають вас.

Найгірше – інфекція передається через поверхні: вірус виживає годинами або днями на різних поверхнях. Це означає, що такі речі, як дверні ручки, столи або кнопки ліфтів, можуть бути жахливими носіями зараження.

Єдиний спосіб по-справжньому зменшити це – за допомогою соціального дистанціювання: тримати людей вдома, наскільки це можливо, так довго, поки це не відступить.

Існує кілька етапів боротьби з епідемією, починаючи з прогнозування і закінчуючи ліквідацією. Але сьогодні для більшості варіантів вже пізно. За такого рівня справ два єдині варіанти – це стримування та пом'якшення наслідків.

Стримування та пом'якшення наслідків

Пом'якшення наслідків вимагає значного соціального дистанціювання. Людям потрібно припинити тусуватися, щоб знизити швидкість передачі (R), з R = 2–3, який вірус має без заходів, до рівня нижче одного, щоб він врешті згасав.

Ці заходи вимагають закриття компаній, магазинів, масових перевезень, шкіл, примусового припинення роботи... Чим гірша ситуація, тим гірше соціальне дистанціювання. Чим раніше ви застосовуєте жорсткі заходи, тим менше часу вам потрібно підтримувати цей стан, тим простіше виявити випадки і тим менше людей заразиться…

Отже, ще раз. В Україні поки що все гаразд. І запровадження обмежувальних заходів на ранніх етапах, напевно, зменшить їх жорсткість у майбутньому. Це приклад світу. Думаю, з цим треба рахуватися.

Слідкуйте за новинами Житомира у Facebook, Telegram, Instagram та YouTube.