Першим велосипедистом, що промчав вулицями міста Житомира у травні 1885 році, був киянин Еміль Фалер. Він тоді самотужки здійснив велопробіг Київ – Житомир - Київ. У 1890-1900 роках , незважаючи на те, що велосипед коштував 100 карбованців і більше, їзда на велосипеді набуває не тільки масового характеру, а й стає досить модною. Варто зауважити, на 100 карбованців у ті часи можна було придбати 5 пар добротних коней. Кількість житомирських велосипедистів була настільки чисельною, що міська дума для впорядкування їзди на велосипедах видала спеціальну постанову. Так, у газеті «Волынь»  від 28 травня 1898 року читаємо: «Обязательными постановлениями о велосипедной  езде по г. Житомиру требуется, между прочим, чтобы велосипедисты имели на велосипедах, на видном месте установленные значки, а также должны иметь при себе разрешения для предъявления  их полиции в случае каких-либо недоразумений. Быстрая езда безусловно  воспрещена , ездящие должны держаться правой стороны улицы и возможно ближе к троттуарам; по бульварам, скверам, и троттуарам ездить строго воспрещается. Между тем, на самом деле по городу  разъезжают  велосипедисты без значков и разрешений и позволяют себе для своего удобства ездить по троттуарам, так что публике  приходится давать им дорогу. Недавно на углу Киевской и Московской  ул. (нині вул. Небесної сотні, авт.) был случай, о котором заявлено в полицию, когда на велосипедах катались до того выпившие субъекты, что падали и  кругом их  собиралась толпа. Когда на это было обращено внимание постового городового, то он заявил, что это его не касается. По полиции сделано распоряжение, чтобы пристава  ознакомили городовых с объязательными постановлениями о велосипедной езде и чтобы те следили за правильностью езды».

Звичайно, не всі велосипедисти додержувалися цих правил. І в ті часи були «любителі» полякати перехожих громадян та вершників, особливо на центральних вулицях міста. З цього приводу газета «Волынь» від 25 травня 1900 року писала: «Года четыре, кажется, тому назад, городская дума издала постановление, которым велосипедистам воспрещено ездить по тротуарам. Насколько, однако, приходится наблюдать, наши велосипедисты частенько игнорируют это постановление, особенно на отдаленных улицах».

Ще в далекому 1893 році у Житомирі засновується товариство велосипедистів-любителів. На розі вулиць Садової (тепер І.Кочерги) та Кашперовської (Б.Тена)  4 червня того ж року був відкритий велотрек, на якому протягом багатьох років проводилися змагання велосипедистів-любителів. У 1908 році у нашому місті функціонувало два велотреки, що значно сприяло розвитку велосипедного спорту серед населення.

Після жовтневого перевороту 1917 року велоспортом займалася незначна кількість спортсменів. Однак, на І Всеукраїнській спартакіаді 1924 року, яка проходила в м. Харкові, житомирянин Річард Герман став чемпіоном в гонці на 5 кілометрів. Потім були перемоги наших велосипедистів  на всесоюзних та міжнародних змаганнях  Рекорди колишнього Радянського Союзу, Європи та світу у 1982 році встановила вихованка заслуженого тренера України Леоніда Котвицького Ольга Сидоренко, рекордсменами СРСР та України ставали Олена Грибан та Наталя Кириченко. Учасницею олімпійських ігор в Афінах була Іріна Денисюк.

Перший Велодень у Житомирі відбувся 20 травня 2007 році, у ньому взяли участь тільки 10 любителів велоспорту. З кожним роком кількість учасників велопробігу вулицями міста збільшувалася і стала рекордною цьогоріч – понад тисячу  велосипедистів. Серед учасників велопробігу, який стартував біля скверу на Замковій Горі були  віце- прем’єр України Геннадій Зубко з родиною, міський голова Сергій Сухомлін.

Окрім велопробігу, учасники свята мали змогу взяти участь у різноманітних конкурсах, познайомитися з фотовиставкою та кінофільмами про велоспорт та велотуризм.

Олександр Кухарський