Так склалося, що журналісти та суспільство зазвичай звертають увагу на формальну владу.
Тобто людей, які обіймають певні офіційні посади (депутати, керівники комунальних підприємств, посадовці органів місцевого самоврядування або виконавчих органів). Формально усі вони можуть називатися владою, але на практиці – це далеко не так. Для прикладу, депутати, чиновники або члени виконкому, які не погоджуються з політикою більшості та міського голови, відразу втрачають роботу, у них починаються різноманітні проблеми та скандали. Окремі “незалежні” новинні сайти починають поливати їх компроматами та негативними сюжетами. І мова не конкретно про наше місто, а загалом про те, як це працює. Не всі, хто формально є владою, на практиці реально нею є.
У той же час є певна кількість людей, які, не обіймаючи жодних посад або обіймаючи якісь суто формальні “посади” радника, члена якоїсь комісії або громадської ради, мають набагато більше повноважень, ніж окремі керівники управлінь, департаментів, комунальних підприємств.
Цих людей знають, але про них дуже рідко пишуть ЗМІ. Вони не заповнюють декларацій та не є навіть посадовими особами. Представники такої неформальної влади дуже різні люди: власники ЗМІ, забудовники, перевізники, професійні активісти, аферисти тощо.
Саме ці люди лобіюють свої компанії для різноманітних робіт та тендерів, влаштовують своїх родичів і друзів на гарні посади, впливають безпосередньо на рішення, які приймаються у стінах міської ради.
За останні 3 роки це десятки рішень, коли сумнівні компанії отримували мільйонні тендери на тротуари, які і досі не дороблені. Це десятки проектів, на які витрачалися мільйони бюджетних гривень і жоден з яких не має логічного завершення. Це визначення в ручному режимі приватних управителів для близько 800 багатоповерхових будинків у місті. Це підігрування приватним перевізникам у прийнятті незаконних рішень з обмеження пільгового проїду тощо.
Подібних випадків досить багато. Можна з усією впевненістю сказати, що поки буде функціонувати така система управління та місцева політика, поки місцеві царьки та князьки будуть наближені до влади та думати, як урвати, нічого нормально працювати та робитися не буде. Усі грандіозні проекти та обіцянки залишатимуться лише обіцянками.
Микола Череднік
№ 11 від 20 березня 2024
Читати номер