Прийшла весна, готуймося до праці! (до - вибору!)

Про те, що у Житомирі мало порядку, а життя міста можна відстежувати за цікавою і унікальною системою «від скандалу – до скандалу». Про те, що влада у Житомирі – сама по собі, а житомиряни живуть на іншій, вочевидь паралельній «орбіті». І лише під час засідань міськвиконкому, а потім – під час сесій Житомирської міської ради народ, точно знаючи, що «тоді і там» вирішуються певні важливі для городян питання, приходить до сесійної зали міськради або ж «протискується» у приміщення пресцентру, де засідають члени міськвиконкому, щоб чути, щоб бачити і – щоб впливати. Щодо впливу громади на рішення міської ради, то він як був чисто символічним, так і зостався донині. Незважаючи на «майдани» та «віче», на присутність «активістів» з числа записних і «причесаних» біля влади громадських організацій. До речі, житомиряни недарма приходять у знакові для влади сесійні та виконкомівські дні до приміщення мерії. Іншого варіанту чи способу достукатися до влади жителі міста не бачать. Вони не бачать (а тому й не знають) свого депутата, вони не розуміють, для чого у Житомирі діють (точніше – існують) дві районні ради. Цікаво, що житомиряни не знають, не чули і навіть не здогадуються про те, де у Житомирі розташовані офіси політичних партій, представники яких досі засідають у Житомирській міській раді. Це важливо, це цікаво і це корисно, бо ж не за горами (вже восени поточного року) в Україні пройдуть чергові вибори до місцевих рад. І на цих виборах до міської ради обиратимуть лише тих кандидатів, яких запропонують (насправді – висунуть) осередки політичних партій, які начебто існують і працюють у Житомирі. Ніяких тобі самовисуванців-мажоритарників уже не буде, а народ обиратиме тих, кого запропонує партія.

Перш ніж йти вперед, варто поглянути назад. І то – обов’язково!

Те, що людям знову буде важко, те, що людей у черговий раз готуються обдурити, це, як кажуть, не секрет і не відкриття. Дивує інше – чому так відверто, чому так цинічно і безсоромно люди, які довели свою нікчемність, непридатність і навіть непорядність на найвищих щабелях влади міста Житомира, сьогодні знову готуються до чергового походу на виборах осені 2020-го року?

Для того, щоб показати реальну картинку яловості, неефективності  нинішньої влади, для того, щоб показати примітивну схему її організації та побудови, зробимо невеличкий екскурс в історію нинішньої владної каденції. Одразу після виборів осені 2015-го року, які возвеличили на троні міської владної піраміди Сергія Сухомлина, постало питання про гуртування і структурування депутатів, членів виконкому, а потім вже й кадрового апарату мерії міста Житомира. Тоді ще тільки новообраний Житомирський міський голова С. І. Сухомлин, очевидно добре пам’ятаючи часи «народного виконкому» у 2014-2015 роках, коли виконком вимагав аж занадто великої уваги до своєї діяльності чи навіть елементарної метушні, вирішив не роздувати штати нового складу міськвиконкому. Десяток тих людей, кому належало (за посадою) увійти до складу міськвиконкому, до якого додали ще один десяток лояльних до влади діячів та членкинь, у своєму поєднанні змогли утворити цілком надійний механізм для швидких та дієвих рішень, які народжувалися у головному владному кабінеті Житомира. Дивно, незрозуміло і водночас – глибоко обурливо, чому мер міста не захотів працювати із виконкомом навіть у такому, дуже зручному для себе, варіанті. 

Сергій Сухомлин пішов далі, і тепер у Житомирі міськвиконком «скороченого штату» імовірніше нагадує Політбюро ЦК ВКП(б) часів сумнозвісного вождя народів. Цікаво, що житомирянам на це абсолютно начхати, бо вони у масі своїй про це не знають, а хто й знав, то, як кажуть, швидко забув. Дивно, але на такі метаморфози у вищих ешелонах міської влади не відреагувала жодна із міських організацій політичних партій. Хоча, якщо простежити за персональним складом вождів та керманичів партійних організацій у Житомирі, то нічого дивного у цьому немає. Все елементарно просто і надійно: керівництво більшості партійних осередків тим чи іншим чином задіяне (інкорпороване) у владний механізм Житомира. А для того, щоб побачити справжній розгардіяш і хаос у політичному просторі Житомирської ради, варто звернути увагу на склад і наявність у середовищі депутатів Житомирської міської ради фракцій, які, як відомо, будуються і формуються на партійній основі. 

Замість фракцій пограємось у групи?

Отож у складі Житомирської міської ради сьогодні відсутні фракції Радикальної партії Олега Ляшка і «Самопомочі». Де і куди вони поділися, житомиряни й досі не знають. Ні тобі жодної заяви, ні проведеної для ЗМІ пресконференції у Житомирі не було. На сесіях Житомирської міської ради хтось про щось казав чи оголошував, але так, щоб виборці, які віддавали свої голоси колись популярним житомирським осередкам «Самопомочі», «Батьківщини» і навіть «радикалам» Олега Ляшка, не розуміли, що ж таке сталося і як могло бути, що фракції із 6-8 депутатів розбіглися, як миші у кімнаті із дірявою підлогою. Фракції Опозиційного блоку та Блоку Петра Порошенка «Солідарність» у складі Житомирської міської ради збереглися, хоча їх депутатський склад певним чином порідшав. Це не стосується Опозиційного блоку, який сьогодні адаптувався до нових всеукраїнських реалій у Житомирській міській раді таким чином, що створив ще й групу «Опозиційна платформа «За життя». Що єднає житомирських політиків, депутатів та партійців? Абсолютна відірваність від громади міста. Людям, або, як мовиться, пересічним громадянам, ніхто не каже, не пояснює, не наголошує, що, наприклад, «Опозиційна платформа «За життя» у складі Житомирської міської ради виглядає точно так, як раніше виглядав «Опозиційний блок», куди із «Самопомочі» пристав депутат Ю. Юзвінський. До речі, від «Самопомочі» отримала своє поповнення і «Батьківщина». Про це мало хто знає, про це мало хто чув на суто офіційному рівні, але на сайті Житомирської міськради є чітка інформація, що до складу фракції «Батьківщини» сьогодні входить депутат Валерій Шевчук. Виходить, що у нас так буває: на виборах, для того, щоб за нас проголосували, ми відкриті, ми всуціль публічні та демократичні, а вже потім.. Вже як доведеться. І доводиться робити такі речі, такі об’єднавчі рухи, дії та кульбіти, про які житомиряни, як то кажуть – ні сном, ні духом. Адже хто із виборців Житомира чи навіть тих людей, які ретельно відслідковують ключові події міського життя, може сьогодні логічно і аргументовано пояснити, звідкіля у депутатському середовищі Житомирської міської ради аж дев’ять (!) депутатських груп. Причому навіть назви депутатських об’єднань, утворених  зі складу депутатів міськради, калейдоскопічно споріднені та близькі за змістом. Адже чим відрізняється група «Рідний Житомир» від групи «Житомир – для житомирян!» чи ще однієї депутатської групи «З любов’ю до Житомира»? Відповіді на це питання сьогодні дати дуже важко, якщо взагалі можливо. Фактично замість партійної належності, яку для багатьох депутатів неможливо з’ясувати (дехто, мабуть, просто соромиться це робити), всередині депутатського загалу Житомирської міськради відбувається такий собі «броунівський рух» із елементами  тотальної імітації і малозрозумілих рухів, вчинків, заяв і т.п. 

Все це, про що ми написали, говориться не просто заради цікавості чи для того, щоб посвятити наших співгромадян у малозрозумілі процеси, що відбуваються у коридорах влади. У тому числі – й місцевої, яка формується, діє, творить на наших очах, перед нами і начебто – за нашої участі. Все це варто знати, пам’ятати напередодні чергових місцевих виборів у жовтні поточного року, які, по суті, вже розпочалися. Адже можна нітрохи не сумніватися у тому, що переважна більшість депутатів Житомирської міської ради нинішньої каденції вважає, що і наступні вибори до найвищого у Житомирі владного органу мають відбутися за їх обов’язкової участі. Погано, що нинішні обранці не розуміють своїх помилок, промахів, а ще більше – втрачених можливостей. Наскільки багато їх було, невикористаних владою шансів, сказати достеменно важко, але втрати були, і вони очевидні. Головне завдання – аби вони надалі не множилися і не ставали хрестоматійно звичними. А це значить, що – потрібні зміни! Причому для Житомира і житомирян вони мають бути докорінними. Робімо висновки і готуймося до праці. До – вибору!

Микола Корзун