І що ж то воно таке, «візантійщина» по-житомирськи?

Тобто нічого дивного у тому не було й не буде, що колишні друзі, колеги по фракції, однопартійці раптом і несподівано поб’ють горщики і  стануть опозиціонерами одне проти одного. Так воно завжди буває в українській політиці, де мораль і вишукані манери завжди опиняються далеко на задвірках. 

Україна – країна так званої візантійської політичної традиції, коли на людях політики кажуть одне, а за кулісами і, так би мовити, – поза очі роблять зовсім інше. «Візантійщина» ніколи ні до чого доброго не призводила, а країни із подібною політичною спадщиною завжди мали проблеми у своєму житті, а іноді – й у самому факті свого існування.

Працюємо в умовах, коли «вибори вже почалися»

Дещо подібне неодноразово доводилося чути і бачити у ході 31-ї сесії Житомирської обласної ради, яка проходила 25 червня 2020-го року. Чи не вперше за свою каденцію депутати Житомирської облради опинилися  на самоті у сесійному залі. Річ у тім, що голови райдержадміністрацій, голови районних рад, керівники ОТГ Житомирщини  до участі у роботі сесії Житомирської обласної ради не запрошувались. Те ж саме стосувалося і громадських активістів і представників ЗМІ. Сесія обласної ради таким чином проходила у закритому режимі. 

Все це пояснювалося тим, що в Україні, і на Житомирщині зокрема, діють норми карантину щодо протидії пандемії COVID-19. Можливо, заходи карантину і потрібні та виправдані у нинішній ситуації, однак кордони із поліції, національних гвардійців, які перетинали шлях до сесійної зали  Житомирської обласної ради, у той день мали вигляд, як передній край вище вже згаданої «візантійщини». І пряма трансляція сесійного засідання не могла стати спробою виправдати  закритість і непублічність сесії.

Втім, варто було побувати у сесійному залі, аби зрозуміти, що особливого бажання показувати людям, як чубляться поважні персони, які ще три-чотири місяці тому справляли враження друзів і вірних соратників, керівники Житомирської облради не бажали. Всілякі вислови на зразок зауважень та  аргументів, що «вибори вже розпочалися» хоча й пояснювали незвичну напругу у сесійному залі, але все ж таки несподіванок та аж занадто крутих «поворотів» у поведінці депутатів було забагато. Хтось прагнув заслухати «силовиків», бо депутати враз помітили значні недоліки, наприклад, у роботі виконавчої служби, яка не хоче (чи не може) виконувати рішення судів. 

Голова фракції ВО «Свобода» С. Кізін ледь не на початку сесії запропонував голові Житомирської ОДА  В. Бунечку прозвітуватися про те, як працює у Житомирській області дуальна освіта. Губернатор дуже швидко, практично миттєво, але дуже оригінально відреагував на пропозицію головного «свободівця» Житомирщини. Мовляв, я ж розумію, що «вибори вже розпочалися», але треба ж було мене попередити. Відтак Сидору Кізіну і депутатам Житомирської облради так і не пощастило отримати відповіді, що ж там із тією дуальною освітою все ж таки сталося. Ось вам, хоч і маленький, але ж все ж таки приклад візантійщини: коли ніхто у залі не хоче пояснити, що ж все ж таки відбувається у нетрах обласного управління освіти, де немає вже декілька місяців нікому не помітної (чи непотрібної) начальниці, а всіма справами керує чи заправляє головний бухгалтер. Цікаво, що губернатор, як справжній знавець візантійської традиції у політиці, дуже швидко і доволі винахідливо  знайшов репліки для того, щоб звинуватити фракцію «Свободи» у слабкій підтримці обласної державної адміністрації у заходах із протидії коронавірусу. Сидір Кізін тут же, як вправний адвокат, не забарився із відповіддю, зауваживши, що «Свобода» у боротьбі із COVID-19 допомагала людям, а не Житомирській ОДА. 

Варто зауважити, що таких і подібних ситуацій на сесії виникало доволі багато. Наприклад, депутат М. Григорович зажадав від керівників Житомирської облради пояснити, чому керівник Радомишльської санаторної школи вже п’ятий (!) рік не призначається на посаду директора, а працює у статусі виконуючого обов’язки. Володимир Ширма, розуміючи, що простим поясненням (навіть у «візантійському» стилі)  відповісти Миколі Григоровичу не вдасться, враз і майже миттєво розпорядився «вже завтра оголосити конкурс на посаду директора санаторної школи». От якби тут же депутати Житомирської облради  із Бердичева (а їх там аж шестеро) взяли та й запитали у голови Житомирської обласної ради про те, чому у стінах Бердичівського медичного коледжу вже четвертий рік також у статусі виконуючого обов’язки директора править колишній підполковник міліції. Без освіти і без жодних підстав для керівництва медичним освітянським закладом! Але ж – ні! Візантійщина такої послідовності і принциповості не передбачає, хоча депутати-бердичівляни під час сесії намагалися навіть дорікати Володимиру Ширмі у тому, що він, прибуваючи до Бердичева у справах, не сповіщає про це своїх колег. 

Проте сьогодні, коли за мірками армійського «дембеля» у Володимира Ширми залишилося «100 днів до приказа», жодних передумов для наведення порядку у справах діяльності комунальних установ поки що не видно. І мова не лише про те, що обласна рада сама демонструє норми і правила далеко не шляхетні, забираючи у своє користування електромобіль у працівників медицини. Депутат В. Ейсмонт, який віднедавна керує Житомирською обласною організацією партії «Голос», запитав у голови обласної ради, чи є у нас система звітності керівників комунальних підприємств, установ та організацій. Володимир Ширма відповів, що така практика має бути присутньою у діяльності  відповідних депутатських  комісій Житомирської обласної ради. Але чи присутня вона сьогодні, зараз чи це тільки таке має бути в ідеалі?  На це запитання відповіді у сесійному залі ніхто не дав. І схоже на те, що й не дасть. Зараз, як то кажуть, не до цього. 

Куди важливішими виглядають ті ж самі запитання і пункти порядку денного щодо призначення та перепризначення керівників комунальних установ. Скажімо, у питанні щодо призначення директором обласного міжрайонного діагностичного центру у місті Коростені Сергія Ковердуна одностайної єдності депутати не виявили, хоча йшлося про їх колегу. Зрештою, голосів для призначення п. Ковердуна вистачило, а певну «нестиковку» у тому, що він не має медичної  освіти, аргументували так: вже десь незабаром діагностичний центр потрапить у підпорядкування Коростенської міської ОТГ, а мером Коростеня вчергове вирішив стати Володимир Москаленко (про що депутати із полегшенням говорили), який точно зможе навести порядок у роботі діагностичного центру.

До виборів – можливі несподіванки, а після виборів – сенсації

Але так траплялося, чи то так виходило, що поставлені у сесійному залі запитання були настільки несподіваними та складними як для керівництва облради, так і для депутатів, що відповіді на них отримати так і не вдалося. Запам’яталося обговорення питання про майбутнє Житомирського обласного центру крові. Виявилося, що установа перебуває нині «у катастрофічному стані» (Володимир Ширма). На зауваження депутатів (Рибак, Науменко, Собко) про те, що центру крові ми нічим не допомогли, голова Житомирської обласної ради відповів пропозицією провести із цього питання «велику дискусію». Намагався пролити світло на ситуацію із центром крові керівник відомчого департаменту охорони здоров’я Микола Суслик. Він зауважив, що існує інвестиційна пропозиція від підприємства «Біофарма», яке бажає взяти приміщення та базу Житомирського центру крові в оренду. Інвестори начебто готові вкласти в оновлення та модернізацію важливого закладу аж 80 мільйонів гривень. 

Все це  дуже скупо і сором’язливо оприлюднювалося у сесійному залі такими невеликими шматочками-порціями, наче йшлося про те, що біля пам’ятника С.П. Корольову зів’яло три кущі чорнобривців.  Хоча насправді йшлося про інше. Голова фракції ВО «Свобода» С. Кізін  (поки  його колеги намагалися встановити суть подій навколо центру крові) за цей час довідався, що приміщення площею майже 4 тисячі квадратів у провулку Кибальчича, де нині перебуває центр крові, вже підготовлене до передачі в оренду. 

Звісно ж, після цього напруга у залі посилилася. Дехто із депутатів намагався звинуватити  «політичний принцип кадрових призначень в апараті Житомирської облради» (йшлося, очевидно, про депутата із «Опозиційного блоку» Раїсу Гулу), однак на такі закиди ніхто вже не звертав уваги. Тим паче, що сесія добігала свого завершення. Депутати, звісно ж, хотіли обідати. До того ж, усі зрозуміли та переконалися: період  врівноваженої роботи, коли вдавалося досягати компромісів і мати гарний та шляхетний вигляд, вже минув. 

Попереду вибори до місцевих рад, і, якщо  Житомирська обласна  рада ще до завершення своєї каденції хоча б раз збереться на свою чергову сесію, то матиме вигляд вона, найімовірніше, як справжнє шоу. Із драматичним сценарієм, цікавим сюжетом, хоча несподіванки чи непередбачувані  ходи депутатів або ж чиновників найвищого обласного рангу навряд чи стануть сенсаціями. Імовірно, найбільше сенсацій Житомирщина побачить вже під час проведення виборчої кампанії. Тим паче, можна не сумніватися, що сенсації нас не обминуть під час вибору 25 жовтня 2020-го року. Адже сьогодні всім очевидно, що «верхи вже не можуть», а низи вже давно «не хочуть».

Микола Корзун