До виборів –  чотири місяці, а час для вибору вже настав

Схоже, нинішнє літо навряд чи буде позначене як пора канікул, відпочинку та подорожей. Он червень вже проминув свій екватор, а заходи протидії коронавірусу не те що послабшали, але й посилились. На такому фоні людям не до відпочинку. Багато хто заборгував комунальникам за світло, газ, тепло, воду. Дехто – за все разом взяте. Тому ні про відпочинок, ні про море чи гори люди зараз не думають. В одному із міст Житомирської області із населенням у понад півсотні тисяч осіб соціологи 3-5 червня ц. р. проводили опитування, вивчаючи передвиборчі настрої жителів Житомирщини. Так от: лише 18% опитаних людей влітку цього року мають намір чи планують відпочинок із виїздом хоча б на тиждень. Інші жителі міста не бачать змоги і можливостей для відпочинку на морі, турбазі, не кажучи вже про закордонну подорож. Головна причина такої ситуації – достатки та доходи людей, які відчутно просіли під час карантину у березні-травні нинішнього року. Якщо говорити про «все і до кінця», то ситуація із заробітками та статками у більшості сімей Житомирщини і сьогодні не покращилася. І надій та сподівань у такій ситуації у людей небагато. Бізнес, який і так в Україні  існував і подекуди розвивався всупереч діяльності усіляких контролерів, фіскалів та податківців, сьогодні отримує смертельні і, ймовірніше, остаточні удари напередодні остаточного фінішу. Підтримки у вигляді грошових переказів, передач із посилками із-за кордону від заробітчан сьогодні також немає – люди не можуть повернутися до Польщі, Чехії, Словаччини, де працювали до запровадження карантину.

Вибори – «на носі», а правила – відсутні

Ось у таких умовах в Україні розпочалась підготовка до виборів до місцевих рад, які мають відбутися 25 жовтня 2020-го року. З моменту, коли читач прочитає ці рядки, до виборів залишиться трохи більше чотирьох місяців. Новий Виборчий кодекс, який вступив у дію із 1 січня 2020-го року, виявився недосконалим якраз у частині виборів до місцевих рад. Крім того, цілий ряд положень законопроєкту про місцеві вибори із самого початку отримав гучне несприйняття у середовищі політичних партій. Народні депутати і загалом вся Верховна Рада України, відчуваючи тотальне обурення українського політикуму, розпочали активну роботу над змінами та доповненнями до Закону про місцеві вибори. Але робота просувається мляво, із затримками та зволіканнями. Такого в Україні ще не було, коли за чотири місяці до дня голосування ні партії, ні окремі громадяни не знають основоположних правил та особливостей проведення виборів у жовтні 2020-го року. Таке враження, ніби всемогутній і невидимий режисер регулює, керує та застерігає політиків, майбутніх кандидатів у депутати не поспішати із підготовкою, не орієнтувати активістів та партійців на роботу із виборцями. І ситуація невизначеності із питаннями законодавчих правил місцевих виборів досі стримує активність партій, кандидатів та виборчих штабів.

Слід зауважити, що подібна «тягучка» і невизначеність не може тривати як завгодно довго. Максимум – в останні дні червня (тобто – за два тижні) Закон про місцеві вибори має бути прийнятий в остаточному варіанті, аби партії і їх передвиборчі штаби запрацювали на повну потугу. Далі, як то кажуть, відкладати нікуди, бо ситуація викликатиме обурення людей, які вже зараз включилися у процес передвиборчих приготувань. Слід зазначити, що процес підготовки до місцевих виборів дуже обтяжений заходами карантину. Карантин і пандемія взагалі поставили на грань виживання багатьох потужних гравців із числа політиків місцевого масштабу, які ще три-п’ять місяців тому почувалися дуже пристойно як потенційні спонсори партійних штабів. Сьогодні від колишньої могутності багатьох підприємців не залишилося й сліду, оскільки тримісячне «сидіння» в умовах карантину зробило свою чорну справу. За таких умов на перший план у ролі фаворита майбутньої кампанії виходить обласна організація партії «Слуга народу». Хоча більша частина населення Житомирщини ніколи в очі не бачила жодного із членів цієї партії, все ж таки «слуги» поступово нарощують свою значимість і свій кадровий потенціал на майбутніх виборах. Як завжди, у ряди партії влади стоїть черга із бажаючих її поповнити. Звісно ж, із однією метою – піти зі «слугами» на вибори 25 жовтня 2020-го року. Проте «слуги народу» на Житомирщині (так само, як і по всій Україні) влаштовують для кандидатів-новобранців справжні і тривалі огляди-кастинги. Варто зауважити, що сам процес відбору кандидатів до табору «слуг народу» проходить в умовах жорсткої конкуренції. Адже пошуком майбутніх кандидатів правлячої партії займаються команди народних депутатів України з числа мажоритарників. Як відомо, таких кандидатів Житомирщина має аж п’ять (І. Герасименко, С. Кузьміних, Д. Костюк, Б. Кицак і Т. Грищенко) Загалом можливості та потенціал таких депутатів-мажоритарників разом із їх помічниками, м’яко кажучи, дуже скромні. Адже у ряді районів області виборці за майже рік діяльності не чули і не бачили своїх народних обранців-парламентарів. Наприклад, у Житомирі до 90% городян сьогодні не можуть згадати прізвища свого нардепа-мажоритарника. Теж саме можна сказати і про депутата від «Слуги народу» у Новоград-Волинському мажоритарному окрузі,  про діяльність якого виборці  чули лише по телевізору. Годі й казати, що такі «діячі»-політики навряд чи зможуть залучити чи мобілізувати до лав «Слуги народу» потужних і авторитетних людей. Тому сьогодні головна роль у процесі пошуку кандидатів від «Слуги народу» на виборах у місцеві ради належить Житомирській обласній адміністрації. До речі, вона також виявилася напрочуд слабкою і вважається для житомирян чужою командою із варягів-киян. Проте поступово адміністративна гілка починає діяти і шукати людей, охочих опинитися на виборах осені 2020-го року у таборі переможців. Поки що мобілізаційний процес у таборі «Слуги народу» триває, але вже перші його результати приносять шокуючі результати. Наприклад, у Житомирі до лав партії «Слуга народу» нещодавно вступив ректор університету «Житомирська політехніка» Віктор Євдокімов. Ледь не одразу по місту пішов відгомін такого вступу: ректор «політеху», який одночасно є священником Української Православної церкви Московського патріархату, збирається висувати свою кандидатуру на посаду Житомирського міського голови. Тобто стати найпершим суперником Сергія Сухомлина. Тут же з`явилася теорія, що Віктор Євдокимов є таким собі технічним кандидатом від Сергія Сухомлина і все з ним погоджено. Але раніше так само говорили і про Наталію Леонченко, яка збиралася балотуватися на посаду мера Житомира від партії «Опозиційна платформа «За життя» (ОПзЖ). Так що виходить, що у Сухомлина станом на сьогодні є одразу два «технічних» кандидати-суперники на майбутніх виборах Житомирського міського голови. Але якщо керівники Житомирської обласної організації ОПзЖ не проти такої умовності і розуміють справжнє призначення Наталії Леонченко на майбутніх виборах до ради Житомирської міської ОТГ, то керівництво партії «Слуга народу» зробить усе можливе, аби у Житомирі на посаді мера міста був саме їх представник. Чи буде це Віктор Євдокимов, чи хтось інший – покаже  найближчий час. Але з огляду на те, що стосунки Житомирської міської ради та Житомирської обласної адміністрації останнім часом загострилися і градус напруги надалі лише зростатиме, можна сміливо стверджувати: «слуги народу» на посаду мера Житомира технічного кандидата не виставлятимуть. Вони прагнутимуть лише одного – перемоги.

Такі ж само завдання будуть поставлені партією влади і перед своїми висуванцями у всіх громадах Житомирщини. Вже сьогодні зрозуміло, що, наприклад, у Коростені безумовним фаворитом майбутніх виборів міського голови стане діючий упродовж кількох каденцій мер міста Володимир Москаленко. Будь-які спроби «слуг народу» знайти йому достойного конкурента можуть мати дуже ілюзорний результат. Тим паче, що коростенці, як виборці із ментальним древлянським досвідом, дуже добре вивчили правило: так, як у Києві чи у Житомирі, ми не хочемо. За таких розкладів «слуги» мали б зробити усе можливе, аби перетягнути на свій бік того ж таки Володимира Москаленка. В інших містах Житомирщини завдання партії «Слуга народу» буде не менш відповідальним – залучити на свій бік найрейтинговіших кандидатів. Зробити це буде дуже непросто. У Новограді-Волинському, наприклад, найсильніший вплив на визначення підсумків боротьби за посаду міського голови матиме колишній народний депутат Володимир Литвин. До речі, сьогодні виборці Новоград-Волинського округу (а це, окрім Новограда-Волинського, ще й чотири райони) відверто розчаровані бездіяльністю свого депутата-мажоритарника Д. Костюка і ледь не одностайно прагнуть повернути Литвина. Схожа ситуація і у Баранівці, де міцні позиції у нинішнього голови Баранівського ОТГ Анатолія Душка, який зі свого боку не дуже охоче сприймає реформи від нинішньої влади, а відтак – ставлеником «слуг народу» п. Душко не стане. У Бердичеві ситуація дещо складніша, і передвиборча мозаїка там ще строкатіша. Але у Бердичеві, як у другому за чисельністю жителів місті Житомирщини, партія влади «Слуга народу» позбулася свого минулорічного авторитету через слабку діяльність місцевого народного депутата-мажоритарника Богдана Кицака. Тому і тут «слугам» доведеться шукати свого кандидата на посаду голови Бердичівської міської ОТГ. Хто саме стане для «слуг» своїм і потенціально спроможним перемогти на виборах – сказати дуже важко.

А що робиться у таборі інших партій?

Аби не зациклювати увагу нашого читача на представниках лише однієї партії, зауважимо, що підготовку до виборів на Житомирщині розпочали ще дві-три партійні структури. Перш за все варто відзначити активну діяльність у середовищі партійців ОПзЖ, а також партії «Європейська солідарність». Соратники Петра Порошенка вочевидь встигли отямитись від минулорічних проколів та програшів, тим паче, що для більшості із них вони не стали чимось несподіваним та неочікуваним. Але попри те, що лідера «Європейської солідарності» нинішні керманичі України намагаються вибити із сідла повістками до суду чи викликами до слідчих, рейтинг партії Петра Порошенка на Житомирщині точно не падає. Хоча й популярності за рік після парламентських виборів у «Європейської солідарності» на Житомирщині не додалося. Але команда «ЄС» на чолі із житомирським підприємцем і власником телекомпанії СК-1 Олександром Рабіновичем виглядає сьогодні спокійно, впевнено і веде системну роботу з підготовки до виборів осені 2020-го року. Чого не можна сказати про діяльність Житомирської обласної організації ВО «Батьківщина». Після скандальних чисток влітку 2018-го року, після історії із  ДТП у селі Тетерівці у листопаді 2018-го року, де «відзначився» представник «Батьківщини», рейтинг партії, яка ще два роки тому була фаворитом будь-яких виборів на Житомирщині, відчутно зменшився. Яким чином, за рахунок яких методів і яких ресурсів «Батьківщина» відновить свої позиції у Житомирській області, зараз ніхто не відповість. Така ж само ситуація із «Свободою», яка восени 2015-го року потрапила у число переможців місцевих виборів і мала депутатські фракції у багатьох радах Житомирщини. Сьогодні у «Свободи» рейтинг впав, і жодних важелів та інструментів для його підняття чи зростання не видно. Теж саме стосується і Житомирської обласної організації Радикальної партії Олега Ляшка, яка п’ять років тому мала дуже пристойні результати  на виборах до місцевих рад. І хоча О.В. Ляшко ще й досі заявляє, що Верховна Рада без Ляшка, як село без церкви, на Житомирщині більшість виборців сприймає таку фразу виключно як жарт. Більш серйозно ставляться сьогодні виборці Житомирщини до партії, яку очолює Ігор Смешко. «Сила і честь» набирає обертів саме завдяки зростанню популярності в Україні її лідера. Але чи є у складі Житомирської обласної організації «Сили і честі» справжні і достойні лідери, сказати важко. Про це поки що ніхто не знає.

Микола Корзун