Зміни треба вносити. Але чи буде з того толк?

Ледь не у всіх ЗМІ Житомирщини розміщені повідомлення про те, що під час сесії має бути розглянута та ухвалена майже сотня питань, внесених до порядку денного. Звісно, для громадськості Житомирщини, яка цікавиться роботою Житомирської обласної ради, було б непогано дізнатися про кожен окремий пункт із переліку питань, які розглянуть депутати. І з цим якраз є проблеми. Поки що (станом на ранок вівторка 3 березня 2020-го року) точного переліку питань, які розгляне чергова , 30-а, сесія Житомирської обласної ради, знайти не вдалося. Про зміст майбутньої роботи депутатів під час сесії 5 березня 2020-го року можна здогадатися, якщо уважно проглянути перелік проєктів рішень, які розміщені на інтернет-сайті Житомирської облради. Чимало із них стосуються питання про зміну назв та затвердження у нових редакціях статутів низки вищих навчальних закладів Житомирщини. В основному йдеться про коледжі, які відтепер називатимуться «фаховими».

Зміни до статуту – під кого?

Якщо підходити до вищеозначеного питання про зміни у статутах навчальних закладів, то тут все начебто зрозуміло. Влітку минулого року вийшов новий Закон України «Про фахову вищу освіту», який і передбачає внесення відповідних змін до установчих документів навчальних закладів. Але ж при цьому депутати Житомирської обласної ради мали б підходити до затвердження змін у нових редакціях статутів з усією повнотою уваги та максимально серйозно. Адже, наприклад, як бути у ситуації у Бердичівському медичному (поки ще – не «фаховому») коледжі, де вже майже три роки керує закладом колишній підполковник-міліціонер, який, звісно, має статус виконуючого обов’язки директора. У коледжі вже давно мали провести вибори нового директора, але засновник навчального закладу (тобто Житомирська обласна рада) ніяк не спроможеться цього зробити. Те, що виконуючий обов’язки директора В. Шевченко вже давно не має права керувати справді фаховим навчальним закладом, до уваги ніхто не бере. Ні тобі постійно діюча депутатська комісія із соціально-гуманітарних питань Житомирської обласної ради, ні Наглядова рада Бердичівського медичного коледжу, до складу якої входять депутати Житомирської облради І. Романський та О. Маланюк, ні комісії Державної служби якості освіти України, які двічі вивчали ситуацію у Бердичівському медичному коледжі, не «помітили» головного і кричущого порушення вітчизняного законодавства у частині обрання директора цього навчального закладу. Підполковник В. Шевченко прижився у Бердичівському медичному коледжі на посаді виконуючого обов’язки набагато краще, ніж дехто із директорів, які пройшли випробування під час проведення  обов’язкового конкурсного відбору. При цьому навколо посади директора Бердичівського медичного коледжу упродовж вже трьох (!) років поспіль відбуваються незбагненні речі. Те, що колишнього директора Бердичівського медичного коледжу В. Клименюка у квітні 2017-го року під час проведення сесії Житомирської обласної ради  звільнили НІ ЗА ЩО, сьогодні знають не лише у середовищі медичної громади Житомирщини, але й у кожному дворі міста Бердичева. Але те, що коїлося із призначенням до Бердичівського коледжу виконуючих обов’язки директора, вимагає окремої розповіді. Ще детальнішої уваги потребує керівна діяльність підполковника міліції В. Шевченка, який у травні 2017-го прибув для виконання (нефахових) обов’язків директора колись авторитетного навчального закладу. Чого лише не звідав колектив викладачів та студентів Бердичівського медколеджу за ці майже три роки керівництва директора-міліціонера? Про масові звільнення працівників та педагогів коледжу  наша газета вже писала. Про те, як новий керівник (порушуючи очевидні правила та нормативи) запроваджував нову посаду першого заступника, говорили скрізь аж до Міністерства освіти та науки України. Знали про це і керівники Житомирської обласної ради. Знали і про те, що виконуючий обов’язки директора навчального закладу зарахував на посаду бухгалтера рідну дружину. Зрештою, до числа очевидних порушень з боку виконувача обов’язків директора Бердичівського медичного коледжу варто віднести і такі порушення, як нецільове використання коштів. І не яких-небудь 20 чи 40 тисяч гривень (хоча й це гроші), а куди більших сум, які обчислюються мільйонами. От і цікаво, звідкіля у В. Шевченка така потужна підтримка, чи,  можливо, й справжній «дах» із опікунів, коли ні губернатори І. Гундич, а тепер і В. Бунечко, ні голова Житомирської облради В. Ширма вперто не помічають очевидних проколів у роботі Бердичівського медичного коледжу? Адже навіть якщо абстрагуватися від того, що у коледжі упродовж двох років тривала справжня кадрова лихоманка із усілякими скороченнями, звільненнями та іграми навколо контрактів низки працівників, то й інших гріхів у В’ячеслава Шевченка накопичилося чимало. Це за його керівництва коледж розпрощався із розпочатим будівництвом спортивного комплексу. При ньому коледж аж занадто швидко віддав для потреб силових структур будівлю школи, яку колишній директор Володимир Клименюк планував облаштувати під студентський гуртожиток. Та й за три роки від часу, коли підполковник-міліціонер керує коледжем, вже можна було б спромогтися хоча б на те, щоб з-під дверей центрального входу до приміщення прибрати давно встановлений будівельний паркан.

Стаж педагогічний чи керівний? Тепер – без різниці!

Все це сьогодні, як то кажуть, виноситься за дужки. На порядку денному сьогодні не лише зміни до назви Бердичівського медичного коледжу. Подібні зміни під час сесії Житомирської обласної ради очікують ще декілька вузів Житомирщини. Але у жодному із них немає такої плачевної ситуації із призначенням керівника-директора навчального закладу. Звісно ж, у статуті тепер вже Бердичівського фахового коледжу є розділ, де визначені вимоги до кандидатів на посаду директора. Відтепер для такої посади потрібен 5-річний педагогічний стаж, до якого можна буде зарахувати «до 3-х років стажу на будь-яких керівних посадах». Це означає, що на посаду директора Бердичівського фахового коледжу відтепер претендуватиме і підполковник-міліціонер. Адже  три роки директорського стажу із виконання обов’язків можна буде доповнити двома роками будь-якого іншого керівництва. Аби нарешті пана Шевченка можна було б цілком легітимно допустити до участі у конкурсі. А там, якщо таке станеться, своє слово намагатиметься сказати і Наглядова рада, яка, згідно з новими статутними правилами, буде той конкурс організовувати. Якщо черговий конкурс буде завершуватися виборами директора Бердичівського медичного коледжу, то де гарантія, що такі вибори відбудуться. Адже у жовтні 2019-го року обирати директора Бердичівського коледжу прийшло (точніше – відважилося) лише 12 осіб. Із майже 70-ти делегатів, які знаходилися поруч, у навчальних аудиторіях коледжу, але проголосувати чи хоча б взяти до рук виборчого бюлетеня так і не посміли. Ось до чого дожилися у навчальному закладі, де навчають і виховують людей найгуманнішої професії. Але якщо точніше, якщо уважніше простежити все те, що відбувалося у Житомирській обласній раді стосовно Бердичівського медичного коледжу упродовж майже трьох років, то значна (а можливо, й визначальна) доля відповідальності якраз і лежить на совісті тих, хто називається засновником навчального закладу. Якщо простіше – хто є господарем вишу. Йдеться, звісно ж, про депутатів, про голову Житомирської обласної ради Володимира Ширму, а також про цілу низку інших людей, яких у народі й досі називають впливовими. Тільки ж толку із тих впливів – ніякого! Поки що так!

P.S. Ми поцікавилися, чим займається колишній директор Бердичівського медичного коледжу В. Клименюк. З’ясувалося – віднедавна він доктор медичних наук і доцент Вінницького національного медуніверситету ім. Пирогова. Але й попри науково-викладацьку зайнятість Володимир Клименюк й досі в курсі усіх подій, що відбуваються навколо навчального закладу, якому він віддав 15 років свого життя. І зрештою, хіба це погано, коли людині болить?

Микола Корзун

Слідкуйте за новинами Житомира у Facebook, Telegram, Instagram та YouTube.