Обіцяти - не робити: 1000 і одна нереалізована ідея мера Сухомлина

Однак якщо у 18-му столітті розповіді суто літературного персонажа стосувалися пригодницьких історій мандрівника і винахідливого вояки, то на початку 21-го століття лаври фантаста опинилися на плечах мера Житомира Сергія Сухомлина.

Хтозна, наскільки обізнаним із історіями від Мюнхгаузена виявився головний житомирський чиновник, однак образ вдалого літературного і суто міфічного авантюриста, який став символом такого собі «світського брехуна», Сергію Івановичу очевидно сподобався. Адже вже на далеких підступах до своєї кар’єри житомирського міського голови Сергій Сухомлин неодноразово виголошував плани та наміри вражаючих масштабів. То аеропорт у Житомирі відкриє, то три тисячі нових робочих місць створить для житомирян. Згодом виявилося, що після вдалої першої серії виголошених обіцянок і прожектів Сергій Сухомлин неабияк вдосконалив свої навички та вміння періодичного ощасливлення житомирян новими мріями, проектами та намірами. Причому за два роки свого перебування у кріслі мера міста задумів та обіцянок пролунало так багато, що городянам здавалося, наче у будинку під годинником поселився справді невиправний оптиміст-фантаст. Щоправда, якщо звернутися до пригод барона Мюнхгаузена, то автор літературного твору значно спростив чи полегшив умови та наслідки діянь, пригод та авантюр свого героя. Одна справа – сидіти у кріслі трохи збіднілого барона і безтурботно розповідати про незвичні та надзвичайні історії, але зовсім інше – розповідати про задуми та проекти, коли керуєш господарством хоча й невеликого, але все ж таки мегаполісу. Тобто – господарством Житомира.

Скільки мрій і прожектів вміститься до 2030-го року?

Спочатку чимало житомирян, які повірили у «кроки Сергія Сухомлина» на посаді Житомирського міського голови, переконалися у тому, що все задумане і омріяне Сергій Іванович не збирається втілювати лише за час своєї першої каденції–п’ятирічки. Схоже, що масштабні передвиборні плани та обіцянки було відкладено у шухляди столів, але тут же за активної участі мера в обласному центрі розпочалися пошуки та навчальні експерименти зі створення так званого «Інтегрованого розвитку Житомира на період до 2030 року». Загальний і завершений вигляд проект інтегрованого розвитку у Житомирі мав бути готовим не пізніше травня 2018-го року, коли депутати під час сесії Житомирської міської ради ухвалять «графік» розвитку міста щонайменше на найближче десятиліття. Поки що тривають пошуки та штурми у форматі всіляких кафе та майстерень, хоча досі про остаточний вигляд «інтегрованого розвитку Житомира» знають дуже небагато житомирян. За таких умов найбільше проінформованим щодо майбутнього розквіту міста виявився сам мер Житомира Сергій Сухомлин. Час від часу, але доволі систематично він бере та й проголошує «кусочки» перспективи Житомира на майбутнє. То про технопарк заговорить, то про меблеву фабрику, яку у Житомирі збиралися побудувати вже у двох місцях. То каже про картку житомирянина і можливості валідаторів, які вже другий рік проходять випробувальний термін на шиях у кондукторів. Так само другий рік тривають у Житомирі промови стосовно закупівлі нових автобусів, електробусів та тролейбусів. Із трамваями у Сергія Сухомлина не дуже то виходить, бо трамвай, на думку міського голови, то – транспорт минулого. Бо занадто дороговартісний, до того ж – псує вигляд житомирських шляхів, а на додачу ще й гуркіт створює. Із кабінетів мерії лунали обіцянки щодо велосипедної експансії у Житомирі, але поки що велосипедна тема у нашому місті пожвавлюється ближче до стартів так званих «космічних» велозаїздів. Ось тут, напевно із метою серйозного прориву та привернення потужної уваги до процесу «інтегрованого розвитку Житомира», Сергій Сухомлин вирішив збурити громадську думку по-дорослому. Для цього житомирському міському голові довелося навіть «перебратися» на правий берег Тетерева, де очільник міста вирішив побудувати справжній гірськолижний комплекс із універсальним набором розважальних майданчиків. Цікаво, що не лише у Житомирі, але й у багатьох містах і селах України новину про «житомирський Буковель» сприйняли дуже жваво, хоча здебільшого – як першоквітневий жарт. Тим паче, що черговий прожект від Сергія Сухомлина якраз і з’явився наприкінці березня, а вже під 1-ше квітня його жваво обговорювали. Але й досі у Житомирі лунає багато розмов щодо «Буковеля під Зарічанами», де за рік-два начебто розпочнеться спорудження підйомників, спусків, штучної ковзанки та з десяток спеціалізованих атракціонів. Байдуже, що земля за мостом місту не належить, а під’їзд до майбутнього гірськолижного «чуда» треба буде прокладати через квартали приватних садиб у Зарічанах. Хоча мер Житомира вважає, що найбільшим аргументом на користь побудови «житомирського Буковеля» стане потреба в облаштуванні пішохідного мосту через Тетерів. Того самого мосту, який всього два роки тому пофарбували за мільйон із хвостиком гривень.

Якщо зауважити, що раніше команда Сергія Сухомлина активно просувала тему облаштування набережної Тетерева від парку Ю.Гагаріна до Гідропарку, на що із міського бюджету потрібно було витратити до 30 мільйонів гривень, якщо врахувати, що у планах нинішнього керівництва Житомира і надалі залишається вже розпочате будівництво станції водних видів спорту, а якщо ще згадати про те, що реконструкція Гідропарку весь час буксує і ніяк по-справжньому не розпочнеться, то неважко підрахувати, що на берегах річки Тетерів мер Житомира має намір «закопати» справді космічні гроші. Хоча все це – на період до 2030-го року. Адже за два роки, до моменту чергових виборів житомирського міського голови, Сергій Сухомлин аби встиг навести лад із плиткою на тротуарах центральної частини Житомира. Не доведи господи, якщо будівельники віднайдуть ще один чи два підвали старовинних будинків, тоді перспектива завершення тротуарного порядку у Житомирі відкладеться ще на рік-два.

Збудувати не встигаємо, але ж проект виготовити можна? І то – гроші!

Але проекти, з яких власне й розпочинається реалізація великих мрій, можна виготовляти вже зараз. Досвід виготовлення проектної документації для ряду важливих об’єктів у Житомирі має цікаву закономірність. Йдеться про те, що проект виготовляють, але потім змінюється чи то місце забудови, чи й сам її задум. Наприклад, місце для облаштування ЦНАПу у Житомирі обирали декілька разів. Відповідно, змінювались проекти, які прийнято замовляти і за які із міського бюджету кожного разу платять гарні гроші. Якщо брати до уваги масштабність та розмах вищезгаданого «житомирського Буковеля» або ж побудову надсучасного спортивного комплексу на місці колись недобудованого на Старому бульварі так званого гастрольного театру (ще одна історія від Мюнхгаузена, але вже зі столиці), то проектна документація для таких мегаспоруд обійдеться для міського бюджету у декілька мільйонів гривень.

Між тим Житомир задихається від безлічі малих і великих проблем, які не вирішуються роками. У місті прямо-таки насувається катастрофа зі збиранням та утилізацією сміття. Ще гірші справи у міськводоканалу, який вже давно не витримує навантаження на свої вкрай зношені мережі. Така ж ситуація і у господарстві трамвайно-тролейбусного управління, трамвайна гілка якого, за словами самого ж Сергія Сухомлина, доживає свої останні роки. А для того, щоб привести до рівня хоча б радянських часів шляхове покриття житомирських вулиць, також потрібні не менше 100 мільйонів гривень. Причому потрібні не у перспективі часу «до 2030-го року», а хоча б у 2018-2019 роках. Проте жодної заяви чи гучних планів покращити прибирання міських вулиць, наведення порядку у скверах Житомира або ж хоча б привести до рівня пристойності фасади житомирських будинків мер Житомира за два з половиною років своєї діяльності проголосити поки що не спромігся. Принаймні на тому рівні, щоб про це заговорили, як про отой міфічний, але казково гарний «житомирський Буковель». Сміття, тепло, вода, асфальт і каналізація навіть на рівні розмов, заяв та обіцянок звучать не так загадково-романтично, як, наприклад, тюбінг, даунхіл, скейтпарк чи каяк. Але перш, ніж думати у Житомирі про лижі, тюбінг чи родельбан, варто було б подбати про чистоту і елементарний комунальний порядок. Навіть суперфантаст і блискучий герой-авантюрист барон Мюнхгаузен сьогодні з цим точно погодився б. Чи хоча б – не сперечався.

Микола Корзун

Слідкуйте за новинами Житомира у Facebook, Telegram, Instagram та YouTube.