Коли у Житомирській ОДА з’явилося розпорядження про нову її структуру, увагу громадськості найпершим чином привернули реформовані управління та департаменти.
Але мало хто звернув увагу на те, що традиційний підрозділ Житомирської ОДА – Державний архів Житомирської області, залишається у стабільно законсервованому вигляді.
Йдеться про те, що коли у департаментах та управліннях обласної держадміністрації відбуваються кадрові зміни та оновлення, то головний архів Житомирщини продовжує існувати у режимі тихої гавані. А між тим тут давно вже назріли принципові зміни, з якими зволікало керівництво кількох губернаторських «призовів» на Житомирщині. Між тим, важливі новини та імпульси реформування в архівній справі України надходять із Києва, де проходить оновлення керівництва Головархіву України. Однак у Житомирі ситуація із кадровим оновленням у Державному архіві Житомирської області доволі тривожна. Адже після скандальної історії із колишнім керівником архіву новий очільник Держархіву Житомирської області, призначений губернатором Ігорем Гундичем, потрапив на директорську посаду без проведення конкурсу, як того вимагає законодавство України. Якщо конкретніше – нинішній директор Державного архіву Житомирської області Ігор Слобожан був призначений на посаду «за переводом» із посади керівника одного із відділів Житомирської обласної адміністрації. Але керував у Житомирській ОДА І.М. Слобожан суто символічний термін – не більше місяця.
Що ж змінилося у роботі Державного архіву Житомирської області за рік після призначення нового директора? Скажемо одразу – нічого принципово нового у роботі поважної державної установи не відбулося. Ігор Слобожан, щоправда, активно розпочав піар-кампанію у деяких ЗМІ, де розповів про свої заслуги на новому місці роботи. До реформ у Державному архіві Житомирської області тепер відносять процес переведення документів та матеріалів архіву у режим цифрового формату. До речі, житомирські нововедення з «оцифровки» архівних справ вже давно (10-12 років) активно втілюються у життя у багатьох обласних архівах України.
Але далі «цифрових» досягнень у Державному архіві Житомирської області справа не пішла.
І мова йде не лише про осучаснення структури архівної установи, не лише про новації у штатному розкладі обласного архіву. Мова взагалі йде про кадрове оновлення на основі атестаційних процедур більшості працівників архівної установи. Йдеться не лише про призначення директора на основі проведеного конкурсу, але й про наведення ладу у штаті його заступників, керівників певних підрозділів. Натомість у Державному архіві Житомирської області і досі панує атмосфера несприйняття тих працівників, які вимагають назрілих реформ у роботі установи. Із цього приводу можна згадати судові «розборки» між керівництвом Держархіву Житомирської області та працівником архіву Наталією Кравчук. Ще за часів колишнього директора А.Л. Михайлова судові «качелі» призвели до поновлення на посаді незаконно звільненої працівниці. Але із приходом Ігоря Слобожана архівна установа подала апеляційну заяву до суду, і поновлену працівницю знову звільняють. Суди тривають досі, але найцікавішим елементом судової епопеї стали дії нового керівника Державного архіву Житомирської області. Керівництво головної архівної установи, наприклад, дозволяє собі не виконувати вимог судових ухвал, згідно з якими до розгляду справи має бути долучена первинна редакція наказу про звільнення вищезгаданої працівниці Н.Г. Кравчук. Дивно, але в унісон із директором архіву діють і судді, які відмовляють у проведенні відповідних досліджень та експертиз первинної редакції наказу директора архіву Житомирської області щодо звільнення працівниці. Але ж йдеться не про примху позивача, а про можливість встановити фальсифікацію та порушення трудового законодавства у процесі звільнення працівниці. І порушення зовсім не дріб’язкове, а таке, що потребує додаткових слідчих дій.
Про те, що судова практика вже давно вимагає проведення в Україні судової реформи, кажуть не перший рік. Але у нашому випадку судова історія зі звільненням неугодної працівниці у Державному архіві Житомирської області тісно переплітається і перекликається із необхідністю давно назрілих змін у роботі цього важливого підрозділу Житомирської обласної державної адміністрації. Бо в Україні змінюються президенти, губернатори, а до змін в архівах справа чомусь не доходить.
Лариса Завязун
Слідкуйте за новинами Житомира у Facebook, Telegram, Instagram та YouTube.
№ 13 від 3 квітня 2024
Читати номер