Рік – проголосили, прапор – підняли, а для «імпічменту» - забракло сміливості?

Це однаковою мірою стосується як більшості сільських, районних чи міських рад, так і обласної ради, яка, здавалося б, вирішує куди важливіші проблеми. Цікаво, а чому? Якщо відповідати на це запитання за мірками пересічних людей, які щодня зайняті тим, де заробити на прожиття, то відповідь проста – люди досі переконані у тому, що від них на тих сесіях начебто  нічого не залежить. Народ у масі своїй і досі вважає, що так було завжди, і особливої надії на те, що справи раптом підуть краще, а депутати захочуть або зможуть позитивно вплинути на життя жителів області, у людей не виникає.

«Демонтаж» – засудили, взялися за «імпічмент», але…

Так думає багато хто, але не всі. Мабуть, тому в останні роки сесії, наприклад, Житомирської обласної ради розпочинають достатньо бурхливо, а часом – і скандально. Чого було більше на початку 15-ї сесії Житомирської обласної ради, сказати важко, але 7 березня 2018 року стало важливим і непростим випробуванням для керівництва «парламенту області», так само, як і для голови обласної адміністрації Ігоря Гундича. Для Ігоря Петровича сесія Житомирської облради мала взагалі пройти без «сучка і задоринки», адже, згідно з його звітами та заявами, Житомирщина сьогодні перебуває на злеті реформаторських змін, покращень і займає лідерські позиції серед інших областей України. Насправді народ думає трохи інакше, а дехто із людей не лише замислюється над переможними цифрами звітів і рапортів обласного керівництва, але й приходить до сесійного залу, щоб поставити питання усім – і чиновникам, і депутатам. Тож тепер сесійні зібрання розпочинаються не лише за присутності найвищого чиновництва, але й за участі десятків активістів.

7 березня 2018 року сесія Житомирської обласної ради розпочалася із питання, яке нещодавно викликало резонанс по всій України. Йшлося про знесення наметового містечка поблизу Верховної Ради України, коли поліція та нацгвардійці відверто позбиткувалися над протестантами. Перед об’єктивами телевізійних камер промайнули кадри, які побачив увесь світ. А тому українці багатьох міст обурились і стали вимагати від місцевої влади висловити своє ставлення до того, що відбулося біля парламенту України. Обурились і житомиряни, а тому на сесії Житомирської облради 7 березня 2018 року одразу постало питання щодо побиття людей під стінами Верховної Ради. Одразу ж, наче навздогін, активісти запропонували внести на розгляд сесії текст звернення до Президента України, в якому йому пропонують піти у відставку. Якщо перша вимога активістів щодо розслідування обставин демонтажу наметів пікетувальників біля Верховної Ради була швидко внесена до порядку денного сесії Житомирської обласної ради, то заяву із вимогою імпічменту (відставки) Петра Порошенка депутати сприймали, наче закладену у залі бойову гранату, яка ось-ось вибухне. Потім виявилося, що питання про імпічмент Президенту до порядку денного сесії Житомирської облради можуть запропонувати голова Житомирської обласної ради Володимир Ширма, губернатор Житомирщини Ігор Гундич або ж хтось із 58-ми депутатів, присутніх у сесійній залі. Володимир Ширма, звісно ж, не забажав бути ініціатором обговорення заяви про відставку Президента України. Таку ж позицію зайняв і голова Житомирської обладміністрації Ігор Гундич. Тут, до речі, нічого дивного немає: хіба найманий працівник так просто захоче ініціювати відставку свого «шефа»-роботодавця? Ось тоді і виникла потреба віднайти у залі Житомирської облради сміливця-депутата, який запропонує, згідно із законодавством, внести до порядку денного сесії питання про президентський імпічмент. Виявилося, що й це нелегко, оскільки опозиційно налаштованих до Петра Порошенка депутатів у залі Житомирської облради 7 березня 2018 року не було. Так здавалося доти, доки у сесійній залі не пролунав голос депутата від УКРОПу Віталія Науменка. Саме за його пропозицією до порядку денного сесії Житомирської обласної ради внесене звернення до Президента України, аби той… подав у відставку. Варто було депутатам дружно за це проголосувати, і хтозна, можливо, Петро Олексійович добряче подумав би над зверненням депутатів-поліщуків? Але де там, до звернення справа так і не дійшла! Лише 14 сміливців із 58-ми присутніх у залі депутатів вирішили проголосувати хоча б за те, щоб обговорити це питання. До числа сміливців увійшли п’ятеро депутатів від «Батьківщини», по двоє депутатів від «Свободи» та «радикалів» Олега Ляшка, четверо «укропівців» та один депутат від Народної партії. Як бачимо, виявити своє невдоволення Президентом Житомирська облрада ще не дозріла, бо жоден із депутатів не забажав навіть висловитися щодо питання про імпічмент Президента України. Чи то все у державі насправді добре, а люди того не відчувають, чи, можливо, момент для висловлення зауважень на адресу Президента у залі Житомирської обласної ради ще не настав?

Звіти керівництва, спроба самогубства… і спортивний комплекс

Загалом події навколо заяв, які активісти пропонували направити до столиці від імені сесії Житомирської ради, зайняли півтори години. І лише після такої тривалої прелюдії депутати взялися за розгляд пунктів порядку денного. Треба було розглянути аж 81 питання, провести голосування та ухвалити рішення. Здавалося, для цього депутатам одного сесійного дня буде замало. Проте, як виявилося, усі питання, які виносилися на голосування, заздалегідь були обговорені, тож причин для дискусій у сесійній залі не було. А звіти голови ОДА Ігоря Гундича та голови обласної ради Володимира Ширми пройшли на одному диханні і зайняли у депутатів якихось 5 чи 6 хвилин. І це при тому, що, наприклад, голова Житомирської обласної ради не звітувався на сесіях вже 6 (!) років! Але зі звітом Ігоря Гундича, який вмістився у цілу книжку, депутати встигли ознайомитися заздалегідь, а звіт голови обласної ради Володимира Ширми депутати назвали результатом спільної праці. Зрозуміло, якихось питань у ситуації колективного «одобрямсу» у сесійній залі не виникало. Трохи довше тривав звіт начальника обласного управління Національної поліції В`ячеслава Печененка. Запитань до В’ячеслава Петровича у депутатів накопичилося куди більше, ніж до губернатора чи голови облради. Ігор Ходак із Романова запитував про ситуацію у городницьких лісах, де активізували свою діяльність так звані «чорні» лісоруби із Рівненщини. Раїса Гула хотіла дізнатися, коли з’явиться дільничний інспектор поліції у Новогуйвинську. Цікавилися депутати і станом розслідування крадіжок у автомобілях та будинках декого із своїх колег. Аж занадто вичерпної інформації з приводу озвучених запитань В`ячеслав Печененко не дав, обмежившись лише тим, що й так було відомо на основі інформації від журналістів. Проте якраз під час свого звіту очільник поліції у Житомирській області повідомив присутніх у залі депутатів (а разом із ними – і всю аудиторію) про те, що їх колега, депутат облради Сергій Грищенко, намагався скоїти самогубство за допомогою власної зброї. Колега і земляк постраждалого депутата Віталій Науменко одразу ж намагався поправити Печененка у тому, що, мовляв, про спробу самогубства з боку депутата говорити зарано. Пізніше (вже після сесії) депутати Житомирської облради від фракції УКРОП взагалі зажадали від очільника обласної поліції Житомирщини спростувати інформацію про спробу самогубства депутата Сергія Грищенка. Але, як кажуть, інформаційна «пташка» вже вилетіла, і приборкати її куди важче, ніж втримати.

Надалі депутати працювали ще швидше, а тому запитань та пояснень з приводу певного рішення, ухваленого під час сесії, у залі майже не виникало. Незрозуміло, наприклад, чому депутати дозволили переукласти контракт із директором школи олімпійського резерву Надією Дмухівською, а із директором комунальної «Агенції з питань регіонального розвитку» Ігорем Леонченко такий контракт депутати вирішили не продовжувати? Несподіваною стала поява у сесійній залі Житомирської обласної ради першого заступника голови Держкомітету із телебачення та радіомовлення України і водночас голови ОУН Богдана Червака (на фото). Поважний чиновник витратив цілий робочий день лише для того, щоб закликати депутатів підтримати проголошення на Житомирщині року Миколи Сціборського. Тим паче, що питання про «рік Сціборського на Житомирщині» жодних заперечень на сесії не викликало і переважна більшість депутатів обласної ради (55 депутатів із 57-ми присутніх у залі) підтримала цю ініціативу. Можна лише зауважити, що проголошення подібних «років» в Україні вже давно стало звичним явищем, але наскільки змістовним виявиться «рік Миколи Сціборського», покаже вже найближчий час.

Так само результативним виявилось голосування депутатів Житомирської обласної ради і щодо рекомендації вивішувати революційний червоно-чорний прапор ОУН над державними установами Житомирщини під час найвизначніших державних свят. Щоправда, підтримка такої ініціативи (35 голосів) була куди скромнішою, однак жодних зауважень щодо ухваленої рекомендації у сесійній залі не прозвучало. Натомість депутати досить довго вирішували долю недобудованого споркомплексу Бердичівського медичного коледжу. Керівники міської влади Бердичева переконували депутатів облради у тому, що комплекс, який перебуває у вигляді недобудови вже сьомий рік, за кошти бюджету міста Бердичева стане конче потрібною для громади міста спортивною спорудою. Однак якраз депутати-бердичівляни, які входять до складу фракції Радикальної партії Олега Ляшка у Житомирській облраді, із такою перспективою не погоджувались. Але тут вже депутатська більшість облради не погодилася із «радикалами», тож відтепер громада міста Бердичева матиме змогу все ж таки добудувати спортивний комплекс. Ось на такій оптимістичній ноті сесія обласної ради благополучно фінішувала.

Микола Корзун

Слідкуйте за новинами Житомира у Facebook, Telegram, Instagram та YouTube.