Реабілітовані історією: завербований Миколою Петровичем Косачем

Микола Косач

Василь Трохимович Михалевич (1886-1937)

Народився в с. Облапи Несухоїжської вол. Ковельського пов. Волинської губ. Директор середньої школи в с. Білокоровичі Олевського району. Заарештований 9 жовтня 1937 р. Обвинувачувався як шпигун польської розвідки, завербований нібито колишнім головою земської управи Косачем Миколою Петровичем. За постановою НКВС СРСР і Прокурора СРСР від 5 листопада 1937 р. розстріляний 20 листопада 1937 р. у м. Житомирі. Реабілітований у 1962 р.

Восени 1937 року почастішали випадки загадкового зникнення людей. Жителі великих і малих населених пунктів стали боятися ночі. Із настанням темряви раптом стукали в двері, до помешкання ввалювалася група людей: один з них був у формі працівника держбезпеки, другий – представник сільради або міськдомоуправління; сусідів, як правило, запрошували понятими. Робили обшук, вилучали документи, листування, цінні речі.

Подібне відбулося в ніч на 9 жовтня у с. Білокоровичі Олевського району, що на Житомирщині, в оселі вчителя середньої школи Василя Трохимовича Михалевича. Обшук та арешт проводив молодший лейтенант держбезпеки Снімщиков. У ході обшуку було вилучено паспорт, військовий і профспілковий квитки, особисту послужну справу командира запасу. Вдень арештованого допитали, заповнили анкету, оформили постанову про обрання запобіжного заходу та відкриття слідства. Санкцію ж на арешт і утримання під вартою прокурор району видав уже після факту, що відбувся.

Згідно з анкетою, Василь Трохимович Михалевич 1886 р. н., уродженець с. Облапи Несухоїжської волості Ковельського повіту Волинської губернії, освіта середня, директор Білокоровицької середньої школи. Одружений. Дружина Катерина, 48 років, діти: Олена 8 років та Євгенія 23 років.

Протокол допиту був оформлений 11 жовтня. Допит проводив оперуповноважений НКВС Цвік. Було поставлено всього три запитання. Перше: «Де живуть і чим займаються ваші родичі?». На це Михалевич відповів, що брат і дві сестри живуть у Польщі. Друге зауваження звучало так: «Слідство має у своєму розпорядженні дані, що ваша дружина у 1926 році з Польщі нелегально перейшла у СРСР». На це Михалевич відповів: дійсно, у 1926 році дружина приїхала з Польщі. Третє запитання стосувалося племінників Михалевича. Він дав пояснення, що у Польщі живе племінник, а тут, у с. Білокоровичі, племінниця.

Невдовзі Михалевича було піддано більш детальному допиту, в ході якого він «зізнається» у своїй шпигунській діяльності. Допит проводив уповноважений опергрупи Кукін, який одразу ж скористався тактикою напору й натиску: «Слідство має у своєму розпорядженні відомості, що ви є шпигуном однієї з іноземних держав. Чи підтверджуєте ви це?». Треба думати, що допит проводився із застосуванням засобів фізичного і психологічного впливу, адже відповідь Михалевича була ствердною: «Так, я є польським шпигуном...». Далі слідчий став уточнювати: «Ким і за яких обставин ви були завербовані агентом польських розвідорганів?». Михалевич відповів: «Я був завербований у травні 1920 року у м. Ковелі (Польща) колишнім головою земської управи Косачем Миколою Петровичем. У земську управу я зайшов з метою знайти роботу, тоді голова земської управи Косач запропонував мені стати агентом польської розвідки з метою добувати відомості шпигунського характеру на території СРСР, на що я дав свою згоду. Після моєї згоди я тут же від Косачева (так у документі – авт.) отримав кличку «Антоша» та його пораду: для кращої роботи із збиранням шпигунських відомостей вступити добровільно до лав Червоної Армії».

Справді, Михалевич у роки Першої світової війни брав участь у бойових діях, мав чин поручика. А у 1920 році служив у Червоній Армії. Був командиром взводу, згодом – командиром роти у 25-й стрілецькій дивізії, був на курсах старшого начальницького складу у Харкові, але у серпні 1923 року звільнений у запас. Усі ці відомості були відомі оперуповноваженому з послужного списку командира запасу Михалевича.

Оперуповноважений спотворив інформацію, яку отримав у ході допиту. Друзі та знайомі Михалевича перетворилися на спільників шпигуна. Біографічні дані вчителя школи, проходження по службі обернулися проти нього ж. Допомога, яку надав Косач ще у 1920 році, була сприйнята як винагорода за шпигунську роботу. Оперуповноважений НКВС використовував показання свідків с. Білокоровичі, які повторювали загальновідомі факти: Михалевич родом з Ковельського повіту, його дружина ще у 1926 році разом із дочкою прибула з Польщі; до нього часто приїжджає його земляк І. Ю. Горбач, учитель з Овруцького р-ну, – як обвинувачення у шпигунській діяльності.

Михалевичу було пред'явлено обвинувачення в тому, що «він є польським шпигуном і передає відомості польським розвідорганам». Михалевич визнав себе винним.

У звинувачувальному висновку, який складено 21 жовтня 1937 р., помічником оперуповноваженого молодшим лейтенантом держбезпеки Снімщиковим, затверджено начальником Олевського РВ НКВС і погоджено з прокурором Олевського району, вказано: «Слідчу справу за № 3176 з обвинувачення Михалевича Василя Трохимовича надіслати ув Житомирське облуправління НКВС з клопотанням про включення Михалевича в список, який надсилається до НКВС СРСР».

Через два тижні, 5 листопада 1937 р., у Москві було підписано постанову Наркома внутрішніх справ СРСР і Прокурора СРСР, згідно з якою Михалевич В. Т. підлягав вищій мірі покарання – розстрілу. 20 листопада 1937 р. вирок виконано у м. Житомирі.

Минули роки. У листопаді 1961 року до Головної військової прокуратури надійшла заява з проханням про реабілітацію батьків: «Прізвище моє Михалевич Олена Василівна. У 1937 році, 9 жовтня, мій батько Михалевич Василь Трохимович, 1885 р. н., був заарештований як «ворог народу». Працював директором середньої школи с. Білокоровичі Олевського р-ну Житомирської обл. 25 жовтня арештовують і нас (матір і мене, семирічну), відправляють у в'язницю смт Олевська. За постановою ОН при НКВС СРСР від 28 червня 1938 р. моя мати Михалевич Катерина Гаврилівна була вислана на 5 років до Казахстану. Всі ці 24 роки на нашій сім'ї лежить пляма. Я прошу зняти з нас цю пляму і повідомити про батьків».

13 грудня 1961 р. Військова прокуратура ПрикВО виносить постанову про проведення додаткового розслідування, в ході якого було встановлено, що показання свідків поверхові, малопереконливі й не знайшли свого підтвердження.

Перевіркою також встановлено, що Косач Микола Петрович, який проходить за матеріалами справи і який нібито завербував Михалевича В. Т. як агента польських розвідорганів, є братом української письменниці Лесі Українки і у 1907 році був членом Української соціал-демократичної партії «Спілка». Даних про причетність Косача до польських розвідорганів у держархівах не виявлено.

Горбач І. Ю., з яким Михалевич В. Т. нібито був пов'язаний у своїй шпигунській діяльності, за постановою НКВС СРСР і Прокурора СРСР від 19 листопада 1937 р. розстріляний 24 листопада 1937 р. у м. Житомирі. Справа на Горбача І. Ю. переглянута в порядку нагляду, попереднє рішення скасоване за відсутністю в його діях складу злочину.

Військовий прокурор ПрикВО у лютому 1962 року, розглянувши справу Михалевича В. Т., встановив, що він репресований необґрунтовано і надіслав матеріали слідства по справі на припинення.

Військовим трибуналом ПрикВО б березня 1962 р. постанову НКВС СРСР і Прокурора СРСР від 5 листопада 1937 р. стосовно Михалевича Василя Трохимовича було скасовано і справу припинено за відсутністю складу злочину. У цей же день реабілітовано і його дружину – Михалевич Катерину Гаврилівну.

Що ж до Миколи Петровича Косача, то його підозрювали у шпигунстві на користь Польщі, хоча кримінальну справу на нього не було заведено. Матеріалами слідства встановлено, що всі підозри стосовно М. П. Косача були хворою уявою співробітників НКВС, які у 1939 році звільнені з органів НКВС і понесли заслужене покарання.

За повідомленнями відповідних органів Центрального державного особливого архіву СРСР, центральних історичних архівів УРСР і БРСР, низки обласних архівів – шпигунська діяльність Миколи Петровича Косача і Василя Трохимовича Михалевича не встановлена.

Є. Р. Тіміряєв 

Слідкуйте за новинами Житомира у Facebook, Telegram, Instagram та YouTube.