Реабілітовані історією. Як це було: шлях до Казахстану

Реабілітовані історією. Як це було: шлях до Казахстану

Наше видання продовжує публікацію серії статей «Реабілітовані історією». Цього разу ми розповімо про політичні репресії проти національних меншин у 30-ті роки XX ст.

За даними перепису 1926 року, на Волині національні меншини складали понад 30% населення регіону, тоді як по Україні в цілому – 18%. Дослідження проблеми репресій показало, що на Житомирщині були піддані репресіям особи 40 національностей. За кількістю репресованих за національними ознаками на першому місці – українці, друге місце займають поляки, третє – німці.

На теренах Житомирщини функціонував створений у 1925 році єдиний в Україні Довбиський польський національний район, якому у 1926 році було присвоєно ім'я Юліана Мархлевського. Поляки становили тут 68,9% від загальної кількості населення. Пулинський німецький національний район створений у червні 1930 року.

Утворенню цих районів сприяла політика коренізації, яку з тактичних міркувань керівництво Радянського Союзу здійснювало у другій половині 20-х – на початку 30-х років минулого століття. Окрім того, значна частина німців і поляків проживала в інших місцевостях нашого краю.

Проводячи політику насильницької колективізації, влада застосовувала примусові заходи до тих, хто не виявляв бажання «розкуркулюватися» і вступати до колгоспів і тому автоматично ставав «антирадянським», «контрреволюційним» чи «соціально небезпечним елементом». Саме таких людей торкнулася перша хвиля репресій на початку 1930 року. Збереглися документи про масові виселення на Північ у 1930 році «соціально небезпечного елементу», що проводилися у Волинському і Коростенському округах. 

Згортання курсу керівництва країни на відродження національно-культурних особливостей співпало з нагнітанням ворого- та шпигуноманії, пошуками внутрішніх і зовнішніх ворогів. Першими це відчули жителі прикордонних районів. У кінці лютого – на початку березня 1935 року з Мархлевського району за попередньо складеними списками було виселено 750 родин. Після розформування Мархлевського і Пулинського районів уже 5 жовтня 1935 р. приймається постанова Ради народних комісарів УРСР № 1321 /149 «Про переселення з бувшого Мархлевського району» до східних районів України ще 300 господарств. Списки на виселення складалися на основі компрометуючих матеріалів районного відділу НКВС на 350 сімей (50 сімей були в резерві), що простежується за приведеною таблицею.

Переселення охопило 22 сільради району, з яких у жовтні 1935 року було виселено 306 сімей (1668 чол.). Серед виселених – 432 особи чоловічої статі, 468 жіночої, 768 дітей. Усього 287 польських, 11 українських і 7 німецьких сімей.

Із довідки начальника окрвідділу НКВС про підготовчу роботу з переселення по Новоград-Волинському округу випливає, що проводилося методичне планове «очищення» населених пунктів, «забруднених польсько-німецьким контрреволюційним елементом та зарубіжними зв'язками», «надмірно насичених контрреволюційним елементом» та тих, що були в безпосередній близькості або прилягали до воєнно-оборонних об'єктів.

Переселення поляків і німців з районів, що нині входять до складу Житомирської області, до Казахстану проводилося у два етапи. На першому етапі для Житомирщини було виділено 24 ешелони, у яких розмістили 3317 сімей (з них польських – 2186, німецьких – 1131). Відправка відбувалася протягом 25 травня – 4 червня 1936 р. Було перевезено до Карагандинської області 16448 дорослих і 9147 дітей. На другому етапі протягом 15-24 вересня 1936 р. було перевезено 4204 сім'ї польської і німецької національності.

21 вересня 1936 р. нарком внутрішніх справ УРСР комісар держбезпеки 1 рангу В. Балицький підписав документ під грифом «цілком таємно», у якому інформує ЦК КП(б)У про проведення переселення 15000 польських і німецьких сімей з Вінницької і Київської областей до Казахстану. 

Про так зване «добровільне» переселення поляків і німців до Казахстану свідчать документи.

Так, переселенка з с. Сусли Вікторія Єнжиєвська після оголошення про переселення заявила: «Краще тут померти, чим їхати туди. Ви нам зуби не заговорюйте своїми обіцянками про пільги. Ми знаємо, що радянська влада любить тільки обіцяти, якщо щось і дасть, то потім втроє забере. Нас гонять у Казахстан на вірну загибель».

Про умови, створені для переселенців у Казахстані, красномовно говорить цілком таємний документ, адресований у ЦК КП(б)У Косіору і Постишеву від 9 липня 1936 р.: «За последнее время в районы Киевской и Винницкой областей, из которых было проведено переселение в мае-июне, поступают письма от переселенных в Казахстан с жалобами на тяжелые жизненные условия в Карагандинской области. В основном отрицательные реагирования переселенных сводятся к жалобам на плохие бытовые условия.

"...Сгрузили нас в глухой степи, где только земля и небо. Третий день идет дождь, палатки протекают, позтому очень холодно и мы все сидим в одежде. Здесь ничего не посеяно, появился тиф и многие дети умирают, бывает по 2-3 мертвеца в день" (от Йосипа Кеселевского в с. Майстрив Новоград-Волынского района — Березовскому.); "...Устроились в палатках по 7 семейств. В палатках большая теснота. Скот стоит под открытым небом. Школ здесь никаких нет и учиться негде. Хорошо только то, что много товара, но нет денег, чтобы его купить. Нам при переселении обещали выдать кредиты, но здесь ни одной копейки не дали..." (От Остринского в с. Каменний Майдан Освальду).

...Получаемые от переселенцев письма вызвали среди местного населення ряд отрицательных реагирований и послужили поводом к распространению различных провокационных слухов... Приняты меры к недопущенню писем переселенных в район».

Після прибуття першої партії переселенців на місця призначення починалося нове життя на далекій непривітній землі Казахстану. Як правило, просто неба декілька днів у будь-яку погоду. Якщо привозили намети, то туди втискали по декілька сімей, на всіх не вистачало. Плакали діти, ревла голодна худоба.

За виявленими документами жителі Житомирської області висилались до північних областей РРФСР, а також деяких областей Казахстану. Значну частину трудпоселенців становили колишні жителі із усіх 34-х районів Житомирщини: так звані куркулі, «неблагонадійні» і «соціально небезпечні елементи» різних національностей. Значну частину репресованих складали українці.

У спецкомендатурах на кожного поселенця була заведена «Особова справа спецпоселенця», заповнена анкета і складена довідка про взяття на спецоблік, де вказувалося, звідки він був висланий і по якому «забарвленню» проходить: виселенець, куркуль, репатріант, особа німецької, польської чи іншої національності тощо.

Незважаючи на репресії, багато спецпоселенців сумлінно працювали на різних підприємствах і в колективних господарствах,  їхня самовіддана праця іноді відмічалася урядовими нагородами. Частина з них була навіть нагороджена двома медалями: «За відмінну працю» і «За доблесну працю в роки Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр.». 

З різних причин багато сімей спецпоселенців виявилися роз'єднаними. Деякі, найноровливіші, були засуджені за різні «провини» і перебували у виправно-трудових таборах. Користуючись наказом ОДПУ № 0056 від 9 лютого 1933 р. «Про об'єднання в'язнів виправно-трудових таборів ОДПУ з їх сім'ями, висланими в порядку спецпереселення в спецпоселення», можна було подати прохання про об'єднання сім'ї. Час від часу виникало багаторічне листування між спецкомендатурами та органами МВС щодо возз'єднання членів однієї сім'ї для спільного проживання. Як правило, сім'ї возз'єднувалися через 2-3 роки після подання заяв.

Остаточно спецпоселенці були звільнені від спецпоселення і спецобліку в комендатурах взимку 1956 року. Основою для їхнього звільнення стали Указ Президії Верховної Ради СРСР від 13 грудня 1955 р. і Постанова Ради Міністрів СРСР № 62-41 сс від 17 січня 1956 року. Зустрічаються окремі факти, коли деякі спецкомендатури Казахстану затримували спецпоселенців аж до травня 1956 року.

На обліку в архіві Житомирського обласного управління МВС України на сьогодні перебувають 18 тисяч 399 справ спецпоселенців. Як сформувався цей архів? Згідно із вказівкою МВС УРСР від 2 лютого 1960 р., в архів ЖОУ МВС України стали надходити особові справи спецпоселенців з ряду областей Казахстану, у тому числі: 658 справ з Актюбинської, 777 – з Акмолинської, 2201 справа з Карагандинської областей. Та це далеко не всі документи, за якими можна назвати загальну кількість репресованих. Слід зазначити, що не з усіх архівів колишніх союзних республік були повернені справи на уродженців і жителів нашої області. З різних причин у сім'ях репресованих була висока смертність: одні гинули від нестерпних умов життя і праці, інші – глави сімей – у 1937-1938 роках були повторно репресовані і розстріляні на чужині.

Що стосується уродженців і жителів Житомирщини, то значна частина з них не повернулася на Батьківщину.

Згідно зі ст. 3 Закону України від 17 квітня 1991 р., ця категорія репресованиих підлягає реабілітації.

Л. А. Копійченко, Є. Р. Тіміряєв

Коментарі
Найчастіше Найчастіше
Новини за сьогодні
Новини Житомира за сьогодні
14:23 Під час акції «1 000 000 дерев за 24 години» на Житомирщині висадили 314 тисяч саджанців 14:03 Потужність лабцентру, який проводить аналіз на коронавірус, збільшилась з 700 до 1000 досліджень на добу 12:38 Осінь порадує нас ще двома теплими днями, але вікенд знову буде холодним 12:18 Пік епідемії COVID-19 і ГРВІ очікується в кінці листопада Від читача 20:05 Допоможіть врятувати життя 12:00 Вже найближчим часом система БПД стане комфортнішою для клієнтів 11:39 Двоє коростенців вимагали у підприємця 90 тисяч гривень неіснуючого боргу: зловмисників затримано 11:20 Як діяти, якщо в державній лікарні вимагають гроші за лікування COVID-19? 11:00 Рівень заробітної плати працівників галузі освіти у 2021 році буде підвищений у два етапи 10:39 COVID-19 на Житомирщині: зареєстровано вже 174 летальні випадки 10:31 Оксана Волкова: «Потрібно використовувати досвід кращих управлінців» (Політична реклама) 10:30 5 питань від Президента 10:19 ДТП у Житомирському районі: зіткнулись легковик і приміський автобус. ФОТО, ВІДЕО play_circle_filled photo_camera 10:00 "Червоний" та "помаранчевий" рівні епідемічної небезпеки: заборони і обмеження 09:57 В Україні зафіксовано 5 469 нових випадків коронавірусної хвороби COVID-19 09:31 Знову рекорд: на Житомирщині - 376 випадків COVID-19 09:15 Ремонт водогону у Житомирі: адреси 09:11 Курси валют на 20 жовтня: гривня продовжує дешевшати 09:00 У Житомирі вівторок розпочався з ясної та холодної погоди 17:53 На вихідних у Бердичівському та Черняхівському районах стались ДТП з травмуванням людей
Дивитись ще keyboard_arrow_right
Ваші відгуки про послуги у Житомирі Ваші відгуки про послуги у Житомирі
keyboard_arrow_up