У вівторок, 3 грудня 2019-го року, сесійний зал Житомирської обласної ради перетворився на великий дискусійний клуб, у якому обговорювалися контури остаточного варіанту Перспективного плану формування територій громад Житомирської області.
Іншими словами, 3 грудня розпочала свою реальну роботу міжвідомча регіональна робоча група, створена згідно з розпорядженням губернатора Віталія Бунечка. А загалом до обіду 9 грудня 2019-го року у Житомир, в управління, яким зараз керує Олександр Бабич, можуть надходити варіанти пропозицій, заяв з метою об’єднання громад на Житомирщині. Однак саме 9 грудня 2019-го року усі без винятку міста та села Житомирщини мають визначитись із тим, до якої об’єднаної територіальної громади (ОТГ) вони бажають належати. Бо вже 10 грудня перспективний план, складений, узгоджений у Житомирі, поїде до Києва, де у Міністерстві регіонального розвитку України його ще раз перевірять, проаналізують і, можливо, затвердять. Якщо ж у Перспективному плані формування громад Житомирщини столичні чиновники знайдуть помилки, тоді у Житомирській ОДА доведеться їх виправляти.
Все це доведеться зробити за порівняно короткий час. Якщо децентралізація в «епоху Порошенка» під керівництвом добре відомого житомирянам віце-прем’єра Геннадія Зубка тривала майже п’ять років, то «команда Зеленського» змушена завершити розпочату реформу із децентралізації влади за якихось три-чотири місяці. Зрештою, «слуги народу» не мають іншого виходу, а тому змушені діяти швидко, а іноді – навіть радикально. Очевидно тому Верховна Рада України ухвалила зміни до законодавства, згідно з якими обласні ради відтепер позбавлені права узгоджувати зміни та пропозиції до Перспективного плану утворення ОТГ під час сесій. Відтепер усі зміни, будь-які пропозиції стосовно утворення ОТГ, приєднання до вже утворених громад нових сільрад чи міськрад розглядаються у кабінетах Житомирської ОДА. Хоча перше засідання міжвідомчої робочої групи, яке розпочалося о десятій ранку 3 грудня 2019-го року, проходило у досить бурхливому режимі.
Найпершим чином здивував кількісний склад робочої групи. Хто може сьогодні логічно і вичерпно пояснити, чому для обговорення пунктів і варіантів остаточної редакції Перспективного плану утворення на Житомирщині ОТГ потрібно ледь не 120 осіб? Чи всі ті, хто увійшов до складу такої «групи», розуміють про що власне йдеться? Адже лише побіжного погляду у залі Житомирської обласної ради було достатньо, що члени робочої групи, яких навіть важко було порахувати, до роботи належним чином не готові. Втім, особливої підготовки, як виявилось, діяльність у складі робочої групи й не потребувала. Варто було лише піднімати руку із жовтою карткою, яка трохи нагадувала усім відомий атрибут судді футбольного матчу.
Загалом роботи у залі Житомирської облради довелось зробити чимало. Із трибуни до присутньої аудиторії звертався вище згаданий Олександр Бабич, який «озвучував» варіанти остаточного об’єднання сільських громад у тому чи іншому районі Житомирської області. Після виступу пана Бабича передбачалося короткотривале обговорення висловленого упродовж п’яти хвилин. Але вже перший в алфавітному порядку Андрушівський район став для учасників зібрання дуже цікавим видовищем. Ну а для членів «робочої групи» обговорення варіантів поділу Андрушівського району перетворилося на складний екзамен. Однак у підсумку поки що так і неясно, чи постануть в Андрушівському районі три ОТГ (Червоненська, утворена у 2015 році, і Андрушівська міська та Волицька сільська об’єднані громади). Чи їх все ж таки буде лише дві – Червоненська і Андрушівська? Цікавим виявилося обговорення перспектив майбутнього об’єднання і утворення нових ОТГ на території Житомирського району. Окрім вже діючих Станишівської, Тетерівської, Глибочицької, Оліївської ОТГ, які оточують територію Житомира, залишилося реформувати більшу частину великого за площею Житомирського району. Так-от, на захід від Житомира утвориться ще одна об’єднана територіальна громада – Березівська. До її складу увійдуть землі Іванівської, Садківської, Березівської, Василівської сільрад. До Глибочицької ОТГ відтепер приєднається Левківська сільська рада. А на південь від Житомира має утворитися Сінгурівська ОТГ, до складу якої увійдуть території Новогуйвинської селищної, Вертокиївської, Троянівської, Коднянської, Сінгурівської сільських рад. Під час обговорення варіантів та пропозицій реформування території Житомирського району до мікрофону підходили представники Новогуйвинської селищної ради. Їх запитання звучало дуже логічно і закономірно: чому Новогуйвинська селищна рада свого часу була позбавлена права стати центром для утворення ОТГ? До речі, на це запитання у залі Житомирської облради так ніхто відповіді й не дав. Єдине, чим запам’яталося обговорення процесу децентралізації і реформування у Житомирському районі, так це гарячою словесною перепалкою між мером Житомира Сергієм Сухомлиним і активістом із Новогуйвинська Іваном Єщенком. Стосовно С.І. Сухомлина, то його появу у залі Житомирської обласної ради можна було б назвати процесом «прощання із втраченими шансами». Адже у Сухомлина, як мера Житомира, були гарні шанси залучити до кордонів міської території не лише землі села Вереси. Куди органічніше і природніше до складу Житомира напрошуються території сільських громад Іванівки і вже згаданого Левкова. А хіба громади Гуйви, Новогуйвинська не забажали б стати територією обласного центру, якби їх гарненько (можливо навіть кількаразово) попросили? Але, схоже, що Сергій Сухомлин просити не звик. І тому Житомир на п’ятому році реформи із децентралізації влади виглядає, як мінімум, непереконливо. Можливо, трохи краще, аніж Бердичів, до якого не забажало приєднатися жодне із прилеглих сіл, але не набагато.
Загалом обговорення варіантів утворення об’єднаних громад у кожному із районів Житомирщини виглядало цікаво, іноді – драматично і напрочуд дискусійно. Найцікавіший висновок, який легко напрошувався вже за дві-три години напруженої діяльності робочої групи, полягав у тому, що якби подібні засідання чи зібрання проводились у залі Житомирської облради хоча б раз у квартал (чи навіть раз на пів року), то реформа із децентралізації влади на Житомирщині вже давно (точно – ще рік тому) була б остаточно завершена. А це означало б, що законодавець (тобто Верховна Рада України) вже давно змушений був би прийняти закони чи рішення про скасування нинішнього адміністративно-територіального поділу України і розпуск районних державних адміністрацій. Власне кажучи, районні держадміністрації й сьогодні несуть значну відповідальність за те, що реформа із децентралізації влади в Україні (на Житомирщині – також) розтягнулася на довгих пять років.
P.S. Від редакції: Найголовніше запитання, яке читач може поставити після того, як прочитає розміщений вище текст, стосується споконвічного – що нового і, головне, що кращого, кориснішого і зручнішого привнесли у життя жителів Житомирщини новоутворені об’єднані територіальні громади? Подекуди вони діють вже п’ятий рік. Подекуди – рік-два. Однак життя села, яке увійшло до складу новоутвореної ОТГ, і села, яке (як і раніше) входить до складу ще нереформованої сільради, сьогодні майже нічим не відрізняється. Так, зарплата керівників та чиновників новоутворених ОТГ значно краща, ніж у їх «сільрадівських» колег. Але людям що із того? Поки що ніхто не чув, щоб на Житомирщині на території новоутвореної об`єднаної територіальної громади запрацювало, наприклад, підприємство із іноземними інвестиціями. Не чути такого, щоб у реформованих ОТГ запрацювали нові амбулаторії, ФАПи, школи мистецтва чи спортивні секції для дітей. Щоправда, із амбулаторіями Житомирщина «вляпалася» у чималий скандал, який повністю на совісті колишніх керманичів Житомирської обласної адміністрації. Втім, керівники вже нинішнього «призову» під керівництвом Віталія Бунечка мали б вже сьогодні (чи хоча б завтра) запропонувати громаді Житомирської області видимі, зримі і реально суттєві покращення. І тут новоутворені ОТГ мають служити вагомим і дієвим механізмом здобуття таких позитивних результатів. Інакше навіщо людям такі реформи, які поліпшують життя лише для чиновників? І коли кажуть, а потім ще й повторюють, що реформа із децентралізації влади є найуспішнішою серед усіх розпочатих в Україні реформ, то це поки що лише крилатий вислів. А крилаті слова, як відомо, звучать гарно, зате часто дуже далекі від означення реальності.
Микола Корзун
Слідкуйте за новинами Житомира у Facebook, Telegram, Instagram та YouTube.
№ 13 від 3 квітня 2024
Читати номер