Чи можна примусити працівника звільнитися?

ПРИМУС працівника до звільнення з роботи Є ПРОТИЗАКОННИМ, оскільки Конституція України гарантує кожному громадянинові захист від незаконного звільнення (частина 6 статті 43 Конституції України). Ця гарантія забезпечується шляхом закріплення цілого ряду вимог до порядку припинення трудового договору.

Розірвати трудові відносини можна ТІЛЬКИ ЗА НАЯВНОСТІ НА ТЕ ЗАКОННИХ ПІДСТАВ. Перелік таких підстав закріплений у КЗпП України (статті 36, 38-41, 43, 45).

Зокрема, відповідно до положень статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є:

1️⃣ угода сторін;

2️⃣ закінчення строку трудового договору, крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення;

3️⃣ призов або вступ працівника або власника – фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно до частин 3 та 4 статті 119 цього Кодексу;

4️⃣ розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45);

5️⃣ переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду;

6️⃣ відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв’язку із зміною істотних умов праці;

7️⃣ набрання законної сили вироком суду, яким працівника засуджено (крім випадків звільнення від відбування покарання з випробуванням) до позбавлення волі або до іншого покарання, яке виключає можливість продовження даної роботи;

8️⃣ підстави, передбачені контрактом;

9️⃣ підстави, передбачені іншими законами.

Згідно частиною 2 статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті (а саме: змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, скорочення чисельності або штату працівників; виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров’я, які перешкоджають продовженню даної роботи; поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу) допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до вимог частини 3 статті 184 КЗпП України звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років – частина 6 статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини з інвалідністю з ініціативи власника або уповноваженого ним органу НЕ ДОПУСКАЄТЬСЯ, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов’язковим працевлаштуванням. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.

Відповідно до статті 265 КЗпП України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, НЕСУТЬ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ згідно з чинним законодавством.

Юридичний Телеграм канал адвоката, к.ю.н., Головіна Д.В. «Адвокат Права»

Хочете отримувати новини першими – приєднуйтеся до нас у соцмережах

• Telegram
• Facebook 
• Instagram 

Слідкуйте за новинами Житомира у Facebook, Telegram, Instagram та YouTube.