У Житомирі ніяк не можуть організувати роботу із впорядкування міських скверів. Про це вже можна говорити, адже лише у нинішньому році навколо реконструкції двох скверів виникала скандальна напруга, а влада демонструвала зразки непослідовності, невміння чи небажання дотримуватися заздалегідь проголошених обіцянок і планів.
Та що там обіцянки, коли, наприклад, сквер поблизу пам’ятника Тарасу Шевченку мав бути реконструйований восени 2016 року, а фініш у роботі будівельників тут настав лише влітку 2017-го! Схожу картину житомиряни спостерігали і в сквері на розі вулиць Перемоги та Олега Ольжича. Тут також створено скандальну ситуацію, коли підприємство-підрядник не змогло виконати передбачений об’єм робіт ані у грудні 2016-го, ані до 110-річного ювілею з часу народження Олега Ольжича, тобто – у липні 2017-го. Щоправда, скандал «із Ольжичем» ще не завершено, бо ніхто не може назвати точну дату встановлення у реконструйованому сквері пам’ятника видатному вченому, поетові та громадському діячеві національного масштабу.
Нині естафета впорядкування скверу передана до самісінького центру міста, де на розі вулиць Лятошинського та героїв Небесної сотні давно чекає на увагу громади та влади занедбаний сквер, куди щодня приходять сотні житомирян. Знову ж таки, у Житомирі вже звикли ототожнювати сквер навпроти Житнього ринку із притоном для безхатченків і любителів алкоголю. Саме тому під час засідання позачергового міськвиконкому 9 серпня і виринуло питання про впорядкування, а точніше – про капітальний ремонт скверу. Можливому інвестору, який міг взятися за реконструкцію скверу, влада пообіцяла своєрідний «бонус»: 150 квадратних метрів для облаштування капітально спорудженої торгової «точки». Тобто, інвестор, який бачить перспективу діяльності на території скверу, повинен виконати чималий об’єм робіт із його реконструкції, а потім, коли сквер постане в оновленому вигляді, власник збудованого у сквері кафе повинен слідкувати за чистотою та порядком навколо.
На «бумазі» воно виглядає наче й непогано, але представники громадськості міста не погоджуються із «скороспілим» проектом впорядкування скверу на розі вулиць Лятошинського-Небесної сотні. У підсумку, рішення виконкому про реконструкцію скверу 9 серпня відклали на «пізніше». Натомість пролунала пропозиція оголосити конкурс на кращий проект майбутньої реконструкції. Тут варто зауважити на декілька обставин, які змушують громаду уважніше поставитись як до конкурсу, так і до майбутньої реконструкції скверу навпроти Житнього ринку.
По-перше, питання про реконструкцію зовсім несподівано розглядалося на позачерговому засіданні міськвиконкому. По-друге, дивовижно стислими і нереальними виглядають терміни проведення конкурсу. Адже від 9 до 23 серпня поточного року – всього два тижні і навряд чи за цей час навіть потужний колектив конструкторів і архітекторів спроможний підготувати щось змістовне і варте уваги. Схоже, що конкурс був проголошений формально, а конкретний проект для визначення переможця вже був готовий заздалегідь.
Однак, для того, щоб зрозуміти всі деталі та можливі обставини, які поки що невідомі широкому колу житомирян, варто зауважити, що спроби та наміри щодо реконструкції скверу на розі вулиць Лятошинського та героїв Небесної сотні неодноразово виникали упродовж останніх півтора десятка років.
Спочатку Житомиру запропонували спорудити тут ресторан швидкої їжі «Макдональдс», однак депутати та мешканці прилеглих будинків доклали всіх зусиль, щоб його у сквері не було. Потім (коли сквер відчутно занепадав, перетворюючись то на місце для ярмарків, то на «точку» для поціновувачів міцних напоїв), лунали голоси про те, що американський заклад «швидкої їжі» все ж таки треба було облаштувати.
Втім, окрім американців, впорядкувати сквер спробували і житомирські підприємці. 2003-го року такі наміри висловив підприємець і депутат Житомирської міської ради Анатолій Бенівський. Впорядкувати вже тоді занедбаний сквер депутат брався за умови надання дозволу на розміщення тут дитячого кафе та облаштування майданчика дитячого відпочинку. Але влада так і не спромоглася надати місцевому інвестору можливості реконструювати сквер.
Уже за три роки про реконструкцію скверу заговорила «команда» Віри Шелудченко. Тоді мова зайшла про реконструкцію житомирського ЦУМу і території біля нього, а потім лунали конкретні пропозиції про облаштування на території скверу, що на розі вулиць Лятошинського і тоді ще Московської, цілого торгового містечка. Оригінальність тодішньої ідеї полягала в тому, що торговельна площа мала розміститися під землею, а зверху влада збиралася повністю оновити старі і вже занедбані дерева. Проте навіть на етапі появи перших відомостей про проект, який житомиряни збиралися запозичити у міста Рівного, було зрозуміло, що шансів на його реалізацію дуже мало.
Треба було знайти потужні кошти, бо геологічні умови ділянки скверу засвідчували надмірну вологість ґрунтового покриву. Тим паче, треба було вирішувати проблему трамвайного руху, який потребував майже річної перерви на час виконання робіт із реконструкції скверу.
Загалом міська влада у 2008-2010 роки так і не наважилась розпочати підземну реконструкцію у районі скверу, який рятували лише за рахунок щорічних суботників і передсвяткових прибирань. Уже за часів керівництва Володимира Дебоя було розроблено проект реконструкції скверу на розі вулиць Московської та Лятошинського. Він і досі вважається найреалістичнішим, комплексним і недорогим. Автори проекту запропонували розмістити у центрі скверу фонтан, а два боки скверу, які «підходили» до розміщених поряд двох житлових будинків, мали перетворитися на смугу із торгових «точок», оснащених місцями для відвідувачів.
Проект, який виготовлявся і потім, у 2015-у році, вдосконалювався на замовлення КП «Зеленбуд», передбачав встановлення у сквері оригінальних лавок і стилізованих ліхтарів для освітлення. Кошторис, який передбачав комплексну реконструкцію території фактично найбільшого у Житомирі скверу, за нинішніми мірками був скромним: десь у межах 1,3 млн гривень. Якщо порівняти нинішні мільйони, котрі пішли на реконструкцію скверу на розі вулиць Перемоги-Ольжича, то варіант використання проекту зразка 2013-2015 років, який виготовлявся за участі авторитетного житомирського фахівця Валерія Головатенка, не втратив актуальності і донині.
Вочевидь тому в проекті умов нинішнього конкурсу із визначення переможця проекту реконструкції скверу на розі вулиць Лятошинського-героїв Небесної Сотні чітко зазначено про доцільність участі у ньому проекту інституту «Житомирагропроект». Однак організатори конкурсу забули, чи, можливо, знехтували вимогами щодо правил проведення подібних заходів. Адже учасники конкурсу мали б отримати рівні умови, а анонімність авторства того чи іншого проекту завжди домінувала під час проведення конкурсів.
Утім, після епопеї із трьома спробами організації конкурсу на визначення кращого проекту із вшанування героїв Небесної Сотні, у Житомирі на очевидні вимоги та правила вже звикли не звертати уваги. Як буде цього разу – покаже вже найближчий час, однак уже перша реакція щодо конкурсу із визначення варіанту реконструкції скверу на розі вулиць Лятошинського-героїв Небесної Сотні, засвідчує, що без громадськості й широкого обговорення проекту реконструкції скверу вже не обійтись.
Чи буде тепер ділянка території скверу розміром у 150 «квадратів» взагалі передумовою для залучення інвестора – питання суто дискусійне. У тому, що дерева на території скверу доведеться «знімати», сумнівів у фахівців немає, інакше облаштування території неможливе. Зрозуміло, що лише силами комунальних служб утримувати порядок і чистоту у вже реконструйованому сквері також буде важко. Без участі бюджетних «дотацій» тут не обійдеться. У разі, якщо потенційний інвестор отримає можливість збудувати у сквері торгову «точку», головну відповідальність за порядок і благоустрій «прилеглої» території якраз і нестиме майбутній торговий заклад. Навряд чи виникатимуть тоді на території скверу ялинкові базари чи традиційно передсвяткові ярмарки за участі «місцевих виробників». Щодо традиційних зібрань безхатченків і прихильників всілякого алкоголю, то це питання можна вирішити вже навіть сьогодні, оскільки міліція (тепер поліція) у нас вже реформована, а на додачу до кінних патрулів у Житомирі вже з’явилися і поліцейські на велосипедах.
Стосовно інвестора та пошуку коштів для виконання реконструкції найголовнішого і найвідомішого серед житомирян скверу, то тут існує чимало варіантів. Окрім інвестора, якому нададуть право збудувати торговельно-розважальний заклад і який розрахується за це реконструкцією всієї території скверу, є ще декілька шляхів вирішення «питання».
Можливо, мерія Житомира могла б запозичити досвід своїх колег із Коростеня, де парки і сквери у місті навчилися відновлювати і ремонтувати методом всенародної толоки. Це коли за справу беруться усією громадою. Це коли кошти шукають і роботи виконують фактично усі підприємства, фірми та організації, а окремі громадяни, колективи навчальних закладів, студенти тощо вносять до скарбнички реконструкції свій посильний внесок.
Звісно, у сфері бізнесу та сучасного урбаністичного устрою про «толоку» не згадують, але у нинішній ситуації Житомир міг би піти шляхом солідарної участі своїх мешканців у питанні реконструкції скверу. Тоді багато питань, які сьогодні видаються складними, отримали б чіткі відповіді. І принципово нові.
Микола Корзун
Слідкуйте за новинами Житомира у Facebook, Telegram, Instagram та YouTube.
№ 11 від 20 березня 2024
Читати номер