У Польщі вшанували святого, який здобув духовну освіту у Житомирі
У польському місті Горлиці 6 вересня відбулися святкові урочистості з нагоди пам’яті священномученика Максима Горлицького, який входить до собору житомирських святих.
Про це повідомляє інформаційно-просвітницький відділ УПЦ з посиланням на пресслужбу Житомирської єпархії.
Участь в урочистостях на запрошення архієпископа Перемишльського і Горлицького Паїсія взяв і митрополит Житомирський і Новоград-Волинський Никодим, який у співслужінні архієреїв та духовенства Польської православної церкви звершив Божественну літургію у кафедральному соборі Святої Трійці у Горлиці.
Наприкінці богослужіння митрополит Никодим сказав слово проповіді, в якому зазначив, що священномученик Максим Горлицький (Сандович) є близьким для православної Житомирщини, адже навчався у Волинській духовній семінарії у Житомирі та був тут рукоположений.
Також митрополит Никодим передав у дарунок архієпископу Паїсію ікону із часткою мощей нещодавно канонізованого святителя Євменія Житомирського.
Зі свого боку від архієпископа Паїсія митрополит Никодим отримав образ священномученика Максима Горлицького із часткою його мощей та був нагороджений єпархіальною медаллю цього святого.
Максим Сандович народився у 1886 році у селі Ждині у Карпатській Русі, Австро-Угорщина (нині Польща).
Духовний пошук починав у римо-католицькому базиліанському монастирі. Але атмосфера, яка там панувала, виявилася чужою для молодої людини, і він розчарувався в побаченому у монастирі духовному житті. Продовжуючи духовні пошуки, у 1904 році залишив монастир і став послушником у православній Почаївській лаврі. Під час одного зі своїх пастирських відвідин єпископ Житомирський Антоній (Храповицький) звернув увагу на молодого і здібного послушника. В нагороду за зразкову поведінку він направив його для подальшого навчання до Волинської духовної семінарії у Житомирі.
Закінчивши житомирську семінарію, Максим Сандович одружився і прийняв священний сан у 1911 році. Владика Антоній пропонував йому залишитися у Києві, але отець Максим відмовився і відправився на батьківщину – у край лемків, серед яких зростав і поширювався рух за повернення з унії в православ'я. Він присвячує себе тяжкій місіонерській роботі серед близького йому народу.
Почав пастирське служіння у селі Граб недалеко від рідного села. Тут він відслужив православну Божественну літургію вперше після насадження в Карпатській Русі унії у 1646 році. Під час поїздки до рідних був заарештований і засуджений до великого штрафу і восьмиденного ув'язнення. Незважаючи на це, продовжував служити в сусідніх селах, що спричинило за собою нові санкції щодо нього і інших православних, які йому допомагали.
У березні 1912 був поміщений у в'язницю у Львові. Два роки тривав суд, який звинувачував його у православному віросповіданні, використанні богослужбових книг церковнослов'янською мовою і у співпраці з Росією – противницею Австро-Угорщини. На всі звинувачення святий відповідав: «Моя єдина політика – святе євангеліє».
Незважаючи на численні лжесвідчення, ізоляцію і всілякі муки, у червні 1914 року святий був виправданий разом із сподвижниками і зовсім хворим повернувся у своє село.
У серпні того ж року, з початком Першої світової війни, австро-угорська влада знову заарештувала отця Максима, на цей раз разом із вагітною дружиною, з батьком і декількома православними односельцями. Їх посадили в тюрму у Горлицях.
6 вересня 1914 року суддя без розгляду оголосив отцю Максиму смертний вирок. Його вивели з камери і розстріляли у дворі в'язниці на очах у всіх заарештованих православних. Падаючи на землю, святий мученик христовий вигукнув: «Хай живе святе православ'я!». Тоді один з катів в люті кинувся на нього і вдарив святого кинжалом.
У 1922 році останки святого перенесли в його рідне село, де він був похований поруч із церквою. З тих пір до його могили стали стікатися багато паломників.
Шанування священномученика Максима поширилося серед карпаторуських православних і підтримувалося навіть після їхньої депортації до концтабору Талергоф, бо святий Максим став символом їхньої національної та релігійної приналежності.
У 1994 році священномученик Максим Сандович був зарахований до лику святих Польською православною церквою, а у 1996 році внесений до місяцеслова Руської зарубіжної церкви. Рішенням Синоду Української православної церкви ім'я священномученика Максима внесено до складу собору галицьких святих, собору карпаторуських святих, собору волинських святих і собору житомирських святих.
24 грудня 2015 року рішенням Священного Синоду Руської православної церкви ім'я священномученика Максима Горлицького (Сандовича) включено в календар Руської православної церкви з визначенням святкування його пам'яті 24 серпня / 6 вересня.
Андрій Козаченко
Хочете отримувати новини першими – приєднуйтеся до нас у соцмережах
