У Житомирі відбулася прем’єра спектаклю, присвяченого проблемам онкохворих дітей

Якщо стиснути суть й постаратися пояснити, про що йшлося у виставі одним реченням, то я б назвала це «монологом хворого на рак 10-літнього Оскара, який звертається до Бога, з діалогічними вкрапленнями того ж-таки Оскара з прибиральницею Розою». Так, вийшло дуже стиснуто й сухо. Сухо, тому що неможливо в одне речення втиснути всі ті емоції, які протягом майже двох годин передавали глядачам актори.

Під час вистави спостерігачі (саме спостерігачі, бо складалося враження, ніби підглядаєш за подіями з коридору, зазираючи в палату хлопчика) мали нагоду не лише бачити, а й відчувати атмосферу лікарні й парку завдяки акторам.

Шкала емоцій постійно коливалася, змушуючи присутніх сміятися й плакати, співпереживати й захоплюватися, а головне – замислюватися й проживати життя Оскара з кожною реплікою.

Вхід на виставу коштував символічно – всього 30 гривень, однак кожен бажаючий мав нагоду вже після вистави докласти ту суму, яку вважав за необхідне. Усі зібрані кошти будуть передані на допомогу онкохворим дітям.

Ми поспілкувалися з режисером та ініціатором проекту – Олегом Яценком, який розповів нам про виникнення ідеї зробити цю постановку та поділився планами на майбутнє.

«Побувавши на фестивалі у Набережних Челнах, мені пощастило відвідати спектакль для сліпих, який мене дуже надихнув. З самого початку у нас була ідея створити виставу для незрячого глядача, але пізніше все ж вирішили робити постановку для всіх, а в першу чергу – для хворих дітей, щоб хоч чимось їм допомогти».

Олег поділився, що сьогодні ходити вулицями з простягнутою рукою й просити про допомогу – неефективно, так як нині у цьому дуже багато шарлатанства. Гроші осідають у якихось фондах, губляться. «Тому ми з однодумцями знайшли спільну мету, до якої і рухаємося. Зі школярами й студентами ми почали займатися ще на початку квітня, а саму виставу почали робити місяць тому, щоб почати допомагати якомога швидше. Сьогодні в Україні безліч хворих дітей, які потребують підтримки не завтра, а вже сьогодні. Ми хотіли показати, що дитині потрібні не лише гроші на лікування, а й, як показано у виставі, – елементарне спілкування, яке її надихає й дає віру у щось світле. Це – звичайні діти, які хочуть жити, хочуть гратися, хочуть відчувати в повній мірі!»

Проект діятиме на постійній основі, тож це – лише початок. Якщо вдасться знайти меценатів, Олег зі своєю командою планує подорожі до Львова, Івано-Франківська, Чернівців тощо. «Ми збираємося кататися містами України, заїжджаючи на 2-3 дні. У кожному місті ми обиратимемо одну дитину, яка терміново потребує допомоги, і збиратимемо для неї кошти своїми виставами», – підсумував режисер постановки.

Фото 1 з 19

Previous Next

1. 
2. 
3. 
4. 
5. 
6. 
7. 
8. 
9. 
10. 
11. 
12. 
13. 
14. 
15. 
16. 
17. 
18. 
19. 

Previous Next