Якщо людина щось робить, то в цьому повинен бути сенс. Вирішив стати депутатом міської ради, для того, щоб допомагати людям.
Я вже був депутатом в позаминулому складі міськради. Тоді не було «партійної ознаки» серед депутатського корпусу. Ми були молоді та щирі, у нас було багато спільного, незважаючи на те, що ми були абсолютно різними за фахом та професіями, тож і товаришуємо по цей час.
Сьогодні в міській раді переважає політика, а не питання життєдіяльності міста. Шкода, що дехто забуває про те, що ми маємо слугувати інтересам житомирян, і прийде час відповідати за свої дії та вчинки.
Виборці до мене звертаються з будь-якими питаннями. Найчастіше - з проханнями допомогти з ремонтом дахів, доріг, прибудинкових територій, встановлення дитячих майданчиків чи лав для відпочинку, тощо. Звертаються і за фінансовою допомогою, але роздавати просто так гроші не варто. І своїм колегам не рекомендую. По-перше – для того, щоб віддати – їх потрібно десь взяти, а по-друге – є багато інших дієвих шляхів, щоб допомогти людині.
Я і сам живу у мікрорайоні, який обрав мене депутатом – і мені не байдуже життя його жителів. Починаючи від ремонту під’їздів, трубопроводів, облаштування місць для відпочинку і, закінчуючи проблемами з безпритульними тваринами. За два останні роки у садочку № 53 вдалося зробити автономнее гаряче водопостачання води у басейн, а в71-му – розпочати ремонт дворової території, яка тривалий час знаходилась в аварійному стані.
Моя “шкідлива” звичка – казати правду, але сьогодні її не завжди хочуть чути, тому, в деяких випадках, намагаюсь мовчати.
Я голова правління Житомирського комбінату силікатного виробів, випускаємо понад 400 видів продукції, втому числі бетони, газосилікатні блоки, рустовану та кольорову цеглу; очолюю раду керівників області та міста; є президентом міської федерації боксу. Тому вільного часу майже нема.
Йду на роботу, коли моя сім`я ще спить і приходжу, коли вони вже сплять. Тому вільні хвилини намагаюся проводити з дружиною та донькою. Ми любимо проводити час разом – гуляти містом, берегом річки Кам’янки, де пройшло моє дитинство.
Моя робота – це і є моє хобі. Крім того, люблю з сім’єю кататися на лажах та пірнати з аквалангом. Щоправда, дружина пірнати ще не наважується.
На сьогоднішній день усі мої настільні книги – це підручники другого курсу КНЕУ, де навчається моя донька. Звісно, намагаюсь допомагати їй з домашнім завданням.
Сучасній молоді я би рекомендував читати. Чим більше, тим краще. Інтернет – це все чудово, але ніщо не замінить книжку. Адже будь-яка книга – це результат праці багатьох людей, і не тільки автора. Література є різною. Її можуть зрозуміти, а можуть і не зрозуміти; але у будь-якому випадку читач не залишиться байдужим. А емоції – можливо це те, чого нам не вистачає.
Не люблю брехні і сам намагаюсь не брехати. Це мій життєвий принцип.
Я пишаюся своєю родиною. З дружиною ми мріємо про те, щоб у доньки була хороша сім’я; щоб справи, якими ми займаємось приносили користь людям; щоб наше місто стало квітучим та комфортним.
Я вірю в те, що думка матеріальна. Якщо чогось дуже хочеш і просиш цього у Бога – це неодмінно збудеться. Головне – самому усвідомити чого ти найбільше жадаєш і чи потрібно це тобі.
Бути самим собою – основна цінність людини.
Житомирянам побажав би бажання робити людям добро, цінувати своїх близьких, любити один одного і любити життя таким, яким воно є. Воно прекрасне у будь-яких проявах!
№ 11 від 20 березня 2024
Читати номер