Право супермаркету і покупця

— На упаковці стояв термін придатності та вага, визначені супермаркетом. Але коли я вдома придивлялася, хто є виробником того сиру і здерла наклейку супермаркету, побачила, що термін придатності там інший, а ій сир вже більше місяця не є придатним до вживання. - Мене це неабияк обурило, я хотіла іти в супермаркет обміняти товар. Але чеку я не взяла, тож як могла доказати, що саме там купила той сир? Вирішила не псувати собі нервів і викинула продукт.

Закон дозволяє

Відповідно до Закону України “Про захист прав споживачів”, для продукції, споживчі властивості якої можуть із часом погіршуватися і становити небезпеку для життя, здоров’я, майна споживачів і навколишнього природного середовища, встановлюється строк придатності, який зазначається на етикетках, упаковці або в інших документах, що додаються до неї при продажу, і який вважається гарантійним строком.

Строк придатності обчислюється, починаючи від дати виготовлення, яка також зазначається на етикетці або в інших документах і визначається часом, протягом якого товар є придатним для використання, або датою, до настання якої товар є придатним для використання.

Продаж товарів, на яких строк придатності не зазначено або зазначено з порушенням вимог нормативних документів, а також товарів, строк придатності яких минув, забороняється.

— Читаємо статтю 14 “Право споживача на безпеку продукції (товарів, наслідки робіт)”. Так у пункті 2 цієї статті визначено: “Забороняється змінювати строк служби (строк придатності), який зазначено на етикетці, упаковці або у супровідних документах на товар, а також вводити в обіг товари, строк придатності яких минув”, — говорить експерт із питань захисту прав споживачів Проекту “Спільнота споживачів та громадські об’єднання” Наталія Бородачова. — Тому наполягайте на своєму праві купувати і споживати тільки якісну, безпечну продукцію. Пишіть заяви-претензії та підкріплюйте свої вимоги посиланням на закон.

Немає інформації

Типові порушення, які зустрічають на продуктах, — відсутність доступної, достовірної своєчасної інформації про товар, тобто складу продукту, кажуть фахівці.

Так, відповідно до п. 13 Правил роздрібної торгівлі продовольчими товарами, не допускаються до продажу фасовані вітчизняні та імпортні харчові продукти без маркування державною мовою України, яке повинно містити в доступній для сприйняття покупцем формі інформацію про продукт.

Інформацію на іноземній мові без відповідного перекладу слід розглядати як відсутність необхідної інформації. У зв’язку з цим, територіальний орган у справах захисту прав споживачів, відповідно до Закону України “Про захист прав споживачів”, має право припинити продаж товарів, що не супроводжуються доступною, достовірною, необхідною інформацією. Крім того, зазначений орган має право застосувати до магазину штрафні санкції, передбачені ст. 23 вищеназваного Закону (за відсутність доступної, достовірної та своєчасної інформації про товар). Відповідно до Закону, суми штрафів зараховують до Держбюджету.

— Упускають виробники також інформацію про наявність харчових добавок та їхню кількість. Але вони суттєво впливають на стан здоров’я, — пояснює пані Кав’юк. — Трапляється, на сметані пишуть термін зберігання – місяць, хоча цей продукт без добавок не може стільки часу зберігатися. А що саме допомагає їй зберігатися, не пишуть.

Крім того, виробники часто не вказують дату виробництва, хоча це суттєво для молочних продуктів, ковбасних виробів тощо, а також реалізовують торговці і товар, термін придатності якого минув, зауважила пані Кав’юк.

Страви – за стандартами

— Не завжди відповідають якості і страви, виготовлені в супермаркеті, — розповідає вона. — Так, ми подекуди виявляємо салати і кулінарні вироби, виготовлені без нормативних документів, що регламентують скільки і яких компонентів має бути у страві.

До речі, існують стандарти на температуру зберігання різних страв. Наприклад, готова риба, згідно зі стандартами, має витримуватись при температурі від 0 до 2 градусів за Цельсієм, м’ясо – не вище 2 градусів, все інше – не вище 6 градусів. Для визначення температури на вітринах обов’язково встановлюють термометри.

Крім того, на вітринах повинні бути етикетки з датою та часом приготування страви. Чи купувати готову кулінарію без цього – вирішувати споживачу.

Салати на прилавку можуть зберігатися не більше 12 годин. Страви із м’яса та риби – максимум добу. Після цього їх мають уцінити – як продукти “не першої свіжості”, але поки що не зіпсовані. А от викладати страви з холодильника і зберігати при кімнатній температурі, згідно з стандартами і вимогами, категорично заборонено.

Якщо купили готову продукцію з супермаркету, а вона неякісна або навіть отруїлися ними, то можна звернутися до управління у справах захисту прав споживачів, санепідстанцію. У такому разі спеціалісти перевірять всі страви у магазині. Якщо всі чи частина продуктів виявляються зіпсованими – супермаркет заплатить штраф.

За відсутності скарг санітарно-епідеміологічна станція перевіряє процес раз на три місяці.

Якщо ціна не співпадає

Купуючи велику кількість товарів, спробуйте записувати ціни в записничок, потім зможете їх порівняти, кажуть фахівці. У випадку, коли виявили, що на касі вам необхідно оплатити товар за іншою ціною, вам необхідно звернутися до представника суб’єкта господарської діяльності (наприклад, адміністратора) і звернути його увагу на розходження у ціні товару. За законом, супермаркет повинен повернути вам різницю між цінами на ціннику і в чеці. Якщо адміністратор не погоджується з вами, розповідає про внутрішні накази, розпорядження або просто пропонує повернути товар – попросіть його скласти письмовий акт про те, що сталося, який і буде доказом на вашу користь і правом оплатити товар за вказаною ціною у ціннику.

Зібравши докази, напишіть заяву в Управління у справах захисту прав споживачів. Зробіть декілька копій зібраних доказів і заяви.

До речі, відповідно до Закону України “Про захист прав споживачів”, як і “Порядку здійснення торговельної діяльності й правил торговельного обслуговування населення”, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України №833 від 15.06.2006 р., не передбачено обов’язок покупців здавати свої речі в камери схову супермаркетів для реалізації права на здійснення покупок. Тож кожен із покупців має право входити туди зі своєю сумкою. Проте на виході охоронець може попросити такого покупця показати, що в його сумці. А привід для такої недовіри дають “нечисті” на руку люди, які заходять до крамниці з метою щось поцупити. Якщо покупця запідозрили в крадіжці товару, його речі оглядають – цими повноваженнями наділений лише працівник міліції.

Покупець ні в чому не винен

Коли ви, вибираючи продукт у супермаркеті, випадково зачепили сусідню упаковку з макаронами чи пляшку пива і воно розбилося, то платити за товар ви не зобов’язані.

У західних магазинах у таких випадках діє принцип “покупець завжди правий”. Вважається, що він є беззахисним порівняно із бізнесом і державними установами. Тому на захист споживача різні держави створюють закони, а також керуються Декларацією ООН “Керівні принципи із захисту споживачів”.

Українські закони нашу ситуацію прямо не передбачають, але теж виступають проти примусового “впихання” розбитої пляшки, пояснює експерт із питань захисту прав споживачів проекту “Спільнота споживачів та громадські об’єднання” Наталія Бородачова.

Фахівці радять тримати себе у руках – тільки тоді можна обстояти свої права.

Якщо продавець не погоджується з вашими усними аргументами – варто написати заяву на ім’я керівника торговельного підприємства із проханням не пред’являти вимоги про сплату за розбитий товар на підставі Закону України “Про захист прав споживачів”.

Не забудьте простежити за реєстрацією заяви! Якщо не допомагає, зверніться за допомогою до облуправління у справах захисту прав споживачів.

Право на таку поведінку покупцеві у супермаркеті надають такі статті Закону України “Про захист прав споживачів”:

— Стаття 17, пункт 2: “Продавець (виконавець) зобов’язаний усіляко сприяти споживачеві у вільному виборі продукції. Забороняється примушувати споживача здобувати продукцію неналежної якості або непотрібного йому асортименту”.

А хіба випадково розбитий товар є вашим вибором?

— Стаття 19, пункт 1: “Нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає яку-небудь діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною”.

— Стаття 19, пункт 4: “Агресивною вважається підприємницька практика, що фактично містить елементи примусу, докучання або неналежного впливу й істотно впливає або може впливати на волю вибору або поводження споживача відносно придбання продукції”.

— Стаття 19, пункт 5: “Як агресивні забороняються такі форми підприємницької практики: 4) вимога оплати продукції, наданої продавцем (виконавцем), якщо споживач не давав прямої й недвозначної згоди на її придбання”.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.