Людмила Лисенко: «Гроші – це не цінність, а засіб для того, щоб придбати щось цінне»

Приватним підприємцем я стала у 2006 році. Цю сферу діяльності обрала випадково. Якось, коли я йшла вулицею, одна дівчина запросила мене працювати в косметичну компанію консультантом-косметологом. Два роки це був мій додатковий заробіток, оскільки на той час я ще навчалася. Згодом, мене запросили працювати у салон майстром манікюру. Порекомендували пройти курси та набратися досвіду, щоб перейти до роботи.

Вибір стати майстром манікюру був для мене неочікуваним, оскільки маю дві освіти: перша спеціальність – швачка, друга – юридична освіта.

Мої батьки завжди говорили, що я творча людина і шукала себе в творчій сфері розвитку. Я закінчила хорову студію, у якій займалася співом дев’ять років. Мені дуже подобалося це захоплення, але батьки вважали, що для подальшого життя потрібна більш серйозна професія.

Коли розпочинала свою справу, то зіштовхнулася з труднощами юридичного та технічного характеру. Відкривалися три роки, доки отримали офіційний статус. А так як я людина творча, то все переживала тяжко.

На моєму шляху зустрічалися люди, які до чогось надихали та підштовхували до правильних дій.

Одного разу поїхала на два дні на підвищення кваліфікації. Там мене помітили та запропонували стати офіційним дистриб’ютором і викладачем їхньої школи. Хоч у мене, на той час, була зовсім інша школа навчання та інший стиль виконання робіт, мені довелося перевчитися.

Не можу сказати, що мені було важко реалізовувати себе як майстра. Усе давалося достатньо легко.

Мій найперший конкурс проклав шлях до реалізації себе в житті. Я брала участь у конкурсах міжнародного рівня в таких країнах, як Молдова, Німеччина, Італія, Велика Британія (Лондон), США (Лас-Вегас).

Гроші – швидше за все не цінність, а засіб для того, щоб придбати щось цінне.

У мене не було стартового капіталу. Починала все з нуля. Разом з чоловіком були вимушені брати кредит, купувати приміщення та необхідне обладнання, але зараз справи просуваються добре і все налагоджується.

Конкурентів достатньо, багато з них мої учні. Інколи друзі запитують, чи не боюся стількох людей навчати, створюючи собі конкуренцію. Але як кажуть: на кожний товар є свій покупець.

Моє головне правило – потрібно заслуговувати довіру клієнтів не ціною, а якістю. І нехай це буде не велика кількість людей, а ті, які йдуть тільки до тебе і знають, чого хочуть. Ми намагаємося розвиватися та пропонуємо клієнтам тільки якісні, перевірені матеріали, які визнані знаком якості.

Якби запропонували розпочати свою справу з чистого аркуша, то згодилася би. Я людина ризикова і цим завжди керуюся. Такому принципу слідую протягом життя.

Люблю свою роботу за те, що вона дає можливість спілкуватися з людьми. Не можу уявити себе наодинці, у повній тиші, люблю, коли приходять у гості рідні та друзі.

У більшій мірі надаю перевагу пасивному відпочинку, але якщо маю більше енергії, то не відмовлюся і від активного.

Моя мрія – не втратити те, що в мене є: надію на майбутнє, сенс життя і не зруйнувати те, що маю на сьогоднішній день. Також хочеться, щоб мої близькі завжди були здорові.

В успішної людини немає меж успіху. Кожен може відчувати себе щасливим і успішним тоді, коли він відчуває себе на своєму місці.

Щоб розпочати свою справу і досягти успіху, потрібно не боятися ризикнути і вибрати правильний шлях. Потрібно довіряти своїй інтуїції та приймати рішення самостійно, адже варіантів може бути багато, а правильний лише один.

Слідкуйте за новинами Житомира у Facebook, Telegram, Instagram та YouTube.