Артем Недзельський: «Планую поставити кав’ярню «на ноги» і поїхати у військомат»

Власник та директор кав’ярні «Антикафе»

У свої 22 роки «Антикафе» уже друге на моєму підприємницькому рахунку, першою була кав’ярня «Мілано» у ТЦ «Глобал». Аналогів «Антикафе» у Житомирі немає. Спочатку здавалося, що цей бізнес зовсім не прибутковий, адже платять у нашому кафе не за їжу, а за час перебування, водночас насолоджуються печивом, п’ють каву, мають безкоштовний доступ до Інтернету.

Для Житомира це – нонсенс, тому звикали люди довго. Попри те, що працює кафе вже близько семи місяців, відкриття будемо проводити тільки зараз. Для того, щоб зробити заклад саме таким, яким ми хочемо його бачити, потрібен був час.

Відео дня

Ідея створення «Антикафе» родом зі Львова. Я хвилювався про те, що місць, де можна відпочити культурно розвиваючись у Житомирі не так багато.

Рішення щодо «Антикафе» я приймав досить довго, вагався. Проте, все-таки зважився. Для мене це не просто бізнес – це мрія. У мене не підприємницький склад розуму, який направлений лише на задоволення фінансових потреб.

Початковий капітал складав 100 тисяч гривень. Шкодую лише про одне – ці кошти довелося позичати. Якби довелося розпочинати зараз, я би хотів, щоб ці кошти були зароблені. Адже коли гроші отримуєш власною працею, то й цінуєш їх більше.

Щастя не в грошах, вони потрібні лише для того, щоб забезпечити нормальний рівень життя. Я навіть почав знімати відео про те, що найцінніше – безкоштовне. Це сім’я, друзі, щасливі миттєвості. Часто люди не помічають цього, а щастя в той момент зовсім поруч.

У «Мілано» доводилося працювати майже цілодобово. Це попри те, що мав напарника, і обов’язки фактично ділилися на двох. Багато у чому завдячую Іллі Виноградському, адже від нього отримав багато порад щодо ведення бізнесу.

У роботі найбільше люблю бачити результати своїх рішень та отримувати досвід. Адже найкраще навчання – це практика. Ну і, звичайно ж, спілкування з людьми – це неоціненна річ. Я працюю і паралельно знайомлюся з цікавими людьми.

За освітою я футбольний тренер. Футбол є частиною мого життя, тому не виключено, що своє майбутнє я пов’яжу з цим видом спорту.

Часу на спілкування з друзями практично немає, я навіть не пам’ятаю, коли востаннє з ними зустрічався. Можна сказати, що живу на роботі. Сподіваюся, що через деякий час зможу приділити більше уваги друзям. Основна моя задача на сьогодні – сформувати постійну аудиторію закладу.

Зараз не думаю про відпустку. По-перше, дуже багато роботи, по-друге, усі кошти вкладені у справу. А взагалі, я люблю активний відпочинок. Просто обожнюю сноуборд та гори, вкриті снігом.

В умовах, які відбуваються в країні, розвиватися молодому підприємцю важко. Навіть з моральної точки зору. Важко бачити, що одні люди розважаються, а інші гинуть на Сході. Планую поставити кав’ярню «на ноги» і поїхати у військомат.

Не можу назвати себе успішною людиною. Для цього мені потрібно ще працювати й працювати. Щоб досягти того, чого бажаєш, потрібно чітко визначити, чого ти хочеш.

По-друге, обрати засоби для втілення цієї мети. І по-третє, не боятися ризикнути і не здаватись. Найголовніше – вірити у те, що в тебе все вийде. Можливо, не з першого разу, але обов’язково вийде.