Сміття та екскременти – візитна картка Житомира

КРАСА І АРОМАТ ЖИТОМИРСЬКИХ СМІТНИКІВ

Щоб знайти на житомирських вулицях забиті смітники чи забруднені двори, багато зусиль прикладати не треба. Звісно, у Житомирі вистачає чистих дворів, де з вивозом сміття ніяких проблем немає. Проте, наявність «куточків екологічної катастрофи» явно не прикрашає місто. А таких дворів, на жаль, не один і не два.

Житомирські сміттєві баки вміщають у собі цілий Еверест

Перший смітник, який нас вразив, знаходився за адресою Котовського, 16. Два ідеально забиті бачки, з яких стирчить одяг, їжа та багато інших чудових речей, яким не знайшлось іншого місця. Ділянку навколо баків прикрашають недопалки, папірці та інші відходи, які не осіли у смітнику. Нам не вдалося дізнатися, як часто мешканцям будинку доводиться насолоджуватися цією сміттєвою ікебаною, але заповненість бачків прозоро натякає на не надто регулярний вивіз сміття.

Наступна помийка, яку ми знайшли, розкинулась між будинками 48 і 50 по вулиці Небесної сотні. Горде звання «помийка» це місце виправдовує значно більше ніж на 100%: туди ходять викидати сміття мешканці ледь чи не 10 будинків, що знаходяться поряд, бо у їхніх дворах смітники відсутні. П’ять смітників, два з яких утримують в собі цілий Еверест! Біля цих імпровізованих гір складена ще одна купка сміття, що не дуже зрозуміло, бо три інших смітника забиті не до кінця. Хоча, варто зазначити, що сморід там стоїть потужний і цілком можливо, що не кожному під силу підійти ближче, тож  люди просто хаотично жбурляють туди сміття і швидко тікають від цієї районної екологічної катастрофи. До речі, на бачках гарною фарбою гордо написано назву – «ВЖРЕП-8».

«– Іноді цей смітник буває нормальним, але не можу сказати, що звідси часто вивозять сміття. Я живу у будинку через дорогу (вул. Чапаєва – прим. ред.) і мені доводиться носити сміття сюди», –- ділиться пенсіонерка Станіслава Карлівна.

До речі, не надто далеко від того місця знаходиться вулиця Київська, 11 – там смітники цілком нормальні й на них теж стоїть логотип ВЖРЕПу № 8. Чому така вибіркова праця?

Сміття навколо порожнього баку: явище поза межами логіки

Смітник на Великій Бердичівській, 24 не стоїть в одному ряді з попереднім об’єктом, але тим не менш з одного із бачків поетично стирчить картон, а навколо смітників хаотично розкидані якісь папірці. Чому вони не опинились у баку – поза межами нашої логіки.

Аналогічним недугом страждає смітник у районі приватного сектору на Великій Бердичівській, 30. Одинока урна, яка відносно не забита, але навколо неї творчо розкидане різне сміття. Якщо люди будуть у дві зміни працювати над забрудненням міста, то який ЖКГ тут зарадить?

Доволі феєричним пунктом нашої сміттєвої мандрівки були баки біля Великої Бердичівської, 37: три бачки, один з яких, немов вулкан, готовий вивергнути сміття. Два інші, якщо над ними попрацювати, теж будуть так виглядати. Але й на момент написання статті вони достойно продовжували традиції свого засміченого «старшого брата».

У цілому, вивіз сміття у Житомирських дворах навряд чи можна назвати оперативним. Дворів, де можна побачити купи сміття, справді не мало. Винні у цьому не лише не наділені зайвою компетентністю працівники ЖКГ, але і мешканці будинків, які не спроможні докинути сміття до баку.

ЧОТИРИЛАПІ ГОСПОДАРІ ЖИТОМИРА

Дійсно, Житомир, нажаль, – не найчистіше місто. Сміття на вулицях, яке «не долітає» до смітників, переповнені баки житлових дворах, які створюють атмосферу, котру не в змозі передати камера (на щастя, об’єктив не охоплює аромат) і багата фауна у вигляді безпритульних котів і собак, що вільно розгулюють містом.

Питання безпритульних тварин з точки зору законодавства

Тема безпритульних тварин болюча не лише для Житомира. Нині Україна займає одне з перших місць за кількістю чотирилапих безхатьків. У результаті суспільство умовно розділилося на три групи: одні говорять, що собак потрібно відстрілювати, бо вони несуть небезпеку, другі – що відстріл – це не гуманно, тому тварин потрібно стерилізувати і збирати у притулки, а треті розгублено знизують плечима й визнають наявність проблеми, однак покладають її вирішення на владу.

Що стосується штучної регуляції безпритульних тварин, то їх відстріл забороняється Законом України «Про захист тварин від жорстокого поводження». Згідно цього документу для утримання безпритульних тварин створюються притулки. В нашому місті з притулками проблема, яку вже кілька років намагаються вирішити. Ключове слово тут саме «намагаються», бо кошти виділялися, а результат ми бачимо на вулицях міста у вигляді собачих зграй.

Однак вищезгаданим законом передбачене регулювання чисельності тварин, які не утримуються людиною, шляхами біостерилізації або біологічно обґрунтованими методами, а в разі неможливості їх застосування – методами евтаназії. Що стосується останнього, то умертвіння проводиться методами, що виключають передсмертні страждання тварин, а саме – забороняється застосовувати негуманні способи умертвіння, що призводять до загибелі від задушшя, електричного струму, больових ін'єкцій, отруєння, курареподібних препаратів, перегріву та інших больових методів.

Якщо говорити про стерилізацію безпритульних собак – цей захід у Житомирі дійсно проводили. Тепер містом гуляють стильні песики з блакитними або жовтими кліпсами на вухах. Однак чому ж тоді проблема не вирішилася? Відповідь очевидна – для того, щоб цей метод дійсно був дієвим, потрібна, по-перше, системна й масова стерилізація собак, що попередить появу цуценят, а по-друге – відповідальне ставлення людей, котрі подеколи досягають ледь чи не апогею антигуманізму й свідомо виганяють чотирилапих неулюбленців на вулицю.

Яку ж небезпеку несуть в маси безпритульні тварини?

Перше, що спадає на думку – це ризик бути покусаним недружелюбним псом. І це ще добре, якщо вдасться відбутися пошкодженням верхніх шарів тканин, адже завжди існує вірогідність бути зараженим сказом або іншою не менш «приємною» інфекцією. По-друге, великі бродячі собаки часто лякають людей, а особливо страждають від цього діти, які в результаті такого контакту можуть отримати психологічні травми.

Ну а по-третє – це… кхм… фекалії. Так, тварини – це вам не принцеси, тому у них все йде не у повітря, а виходь природним шляхом. І все було б не так страшно, якби часто-густо результати життєдіяльності їх організмів не зустрічалися на дитячих майданчиках та у пісочницях, де бавляться малюки. У зв’язку з цим, до речі, деякі мами не пускають своїх чад гратися у пісок. Олена, мати 4-річного Андрійка, скаржиться:

«Насправді, це – дуже велика проблема. Я просто боюся зайвий раз пускати свого сина у пісочницю, адже неодноразово помічала там тваринні фекалії. Крім того, що це неестетично, то ще й загрожує здоров’ю дітей. Думаю, вирішити це можна було б за допомогою пісочниць, які закриваються – бачила якось такі в Інтернеті. Однак у Житомирі я таких поки не зустрічала», - зазначає житомирянка Олена.

Без вини винуваті

Але якби ж справа була лише у безпритульних тваринах… Розглядаючи проблему фекалій у парках і на дитячих майданчиках, задля справедливості потрібно відмітити те, що такі місця – дуже популярне місце для вигулу домашніх тварин. Вирішити цю проблему можна двома шляхами – глобально й локально. У глобальному варіанті це неприємне в усіх питаннях можна було б вирішити шляхом облаштування спеціальних місць, де могли б відпочивати житомиряни разом зі своїми улюбленцями. Але це потребує місця, часу й грошей. А от локальне рішення абсолютно не потребує ані довгого часу, ані капітальних коштів, ані спеціального місця – господарям чотирилапих достатньо просто почати прибирати за своїми тваринами під час вигулу, як це роблять у всіх цивілізованих містах світу.

* * *

Візитну картку Житомира створюють не лише влада, а і жителі міста. Тому перш ніж нарікати на брудні двори та вулиці, варто замислитися: а чи не лежить відповідальність за чистоту міста на вас? 

Микита Паршин

Анастасія Кузьмич