Житомирянин із «Азова» розповів про свій батальйон. Відео

«Едвін» проходив армійську службу у Львові, у 80-й аеромобільній бригаді, а в «Азов» записався добровольцем на київському Майдані.

Далі розповідь бійця.

Постачання у нас на всі сто відсотків йде через волонтерів, волонтерські організації різні. Тобто, на забезпеченні народу. Абсолютно повністю. Починаючи з продовольства та закінчуючи військовою амуніцією. Те, що привозить до нас народ - то у нас як би і є. Тобто, ми самі з народу і забезпечуємося цим же народом. Взагалі, в Азові я вже два місяці. На Сході я пробув місяць, 24-го числа повертаюся назад.

Безпосередньо з приводу задач, які ми виконували, - в основному по захисту Маріуполя. Я був безпосередньо у самому Маріуполі на бойових чергуваннях, це патрулі. Так само ми дислокувалися під Маріуполем, коли російські регулярні частини у передмісті вели вогонь. Тобто наше завдання зараз - це оборона саме Маріуполя, самого міста.

Напряму з терористами я не стикався. Напряму з ними стикатися - це вже кинджальний вогонь як би... Я ж говорю, вони серед нас там знаходяться у будь-якому випадку, і ми як би при виконанні завдань у самому Маріуполі завжди повинні бути готові до того, що атака може статися з будь-якою сторони й у будь-який час.

Є у нас техніка. З КамАЗів. Тобто приварювали захист, різного роду метал. Такий ось броньований наступальний транспорт. Озброєні ми ... переважно це стрілецька зброя. Ну, у принципі, всіх типів, які стоять на озброєнні в української армії. Тобто, це РПГ, ПКМ, АКМ. Дуже велика проблема з важким озброєнням, у нас його немає. Те, що у нас є зараз - це було «віджато» у російської армії. Так само було і в української армії: бували такі випадки, коли наша армія, ну як би не обговорюватимемо причину питання, кидає свою техніку і тікає, а ми її підбираємо. Тепер у нас є кілька гармат, є міномети. Зараз у нашого керівництва стоїть завдання - забезпечення ось цієї важкої технікою безпосередньо вже від Києва. Більш того, зараз батальйон розгортатиметься до розміру полку. Тобто буде мати статус полку та завдяки цьому, сподіваємося, що все таки ми отримаємо це важке озброєння. І зможемо зі своїх солдат готувати фахівців, які обслуговуватимуть це озброєння. Йдемо по такому шляху...

Я думаю, що у Маріуполі у процентному співвідношенні населення розділене приблизно 70 на 30. 70 відсотків це проукраїнськи налаштовані люди. Це ще за рахунок того, що багато людей схаменулися, будемо так говорити. Я стикався з самими маріупольцями, коли стояв на бойових позиціях - люди приходять самі, приносять хлопцям воду, сигарети, їжу. Кажуть в основному що б ми їх не кидали ні в якому разі. Аж до того, що жінки спілкувалися з нами, просто до сліз. Я сам бачив, що жінки плакали та просили - тільки не кидайте нас. Тут справа у самій якості бійців, з яких сформовано «Азов» і з яких сформована армія, тобто це інші люди. Ні для кого не секрет, що «Азов» є «правим» батальйоном, це люди правого світу. Ну десь, я думаю, відсотків 70-80 - це виключно праві і це основна причина.

Морально, знову ж таки повторюся, ми готові до будь-якої задачі. Зима - так зима, на Київ - так на Київ. Якщо говорити про підготовку до зими, про одяг, тут бажано самим по можливості вирішувати ці питання. Звичайно, якщо з якихось причин у когось не вийде себе екіпірувати на зиму, природно, батальйон у будь-якому випадку зробить все можливе для того, щоб боєць був повністю забезпечений. Підтримка у будь-якому випадку відчувається, і підтримка не тільки Житомира, а й України у цілому. Це дуже добре відчувається. Житомирянам, що хотів би побажати: у першу чергу - єдності. Єдності та порозуміння того, що ми як б не чужі люди один одному. Це наше місто, це наш дім. Ми повинні йти до того, щоб якось відчувати на глобальному якомусь рівні, що ми сім'я за великим рахунком. І хотів би житомирянам, які зараз, як ви говорите «в тилу», щоб (це чисто моя така думка, бажання) теж не сиділи склавши руки, бо у тилу теж потрібно наводити порядок. Це ось наші корумповані влади тощо. Потрібно займатися ними у першу чергу. А тоді як би вже і буде нам підтримка.

Якщо говорити про підтримку в матеріальному плані. Насправді в України дуже великі ресурси. При грамотному підході, правильної організації у нас ресурсів вистачить у будь-якому напрямку і ми впораємося з будь-яким завданням. Але у нас є в тилу головна проблема - це керівники, які мають ось це все організовувати. У цих керівників абсолютно інші інтереси, які з інтересом народу не збігаються, вони займаються зароблянням грошей, бізнесом і своїми меркантильними питаннями. Це люди без якоїсь мети, без якоїсь ідеї.

За матеріалами Житомир.info.

Слідкуйте за новинами Житомира у Facebook, Telegram, Instagram та YouTube.