Житомир зустрічає 25-у річницю незалежної України іншим, ніж у рік її здобуття

Радянські часи називають часом тотального дефіциту, і ті, хто їх застав, пам’ятають довжелезні черги у всіх магазинах: і продуктових, і промтоварних, і меблевих. На початку 90-х було проблематично купити буквально все: від банки майонезу і чобіт до телевізора та меблів. Ті, хто з ностальгією згадують ті часи, часто говорять, що у них, на відміну від сьогоднішньої ситуації, водилися вільні гроші. І якщо подумати, це цілком логічно. За медобслуговування та освіту тоді платити було не потрібно, квартири радянські громадяни отримували безкоштовно, відпочивати їздили по профспілковим путівками, а стояти в черзі на машину здоров’я вистачало далеко не у всіх. Так що люди витрачали зарплату виключно на продукти та одяг, іноді (після отримання нової квартири) – на меблі, але все це було справою довгою і копіткою. Так що частенько гроші дійсно лежали й не витрачалися.

Зараз ситуація кардинально змінилася, але гармонії між доходами та витратами як не було, так і немає. Квартири потрібно купувати, на відпочинок їздити виключно своїми силами, а умовно безкоштовні медицина та освіта забирають купу грошей – платити потрібно на кожному кроці. І меблі, і одяг, і продукти, і машину можна купити без проблем – були б гроші. Але ось якраз грошей-то і немає. Яке з усього викладеного випливає запитання? Чи змінився наш рідний Житомир зі здобуттям Незалежності?

Те, що зникло назавжди

З радянськими назвами вулиць Житомира виросло не одне покоління городян, для багатьох з них це стало основою історично-культурного сприйняття. Старі назви, вилучені з документів, почали забуватись.

На початку 90-х, після проголошення Незалежності України перший демократичний склад Житомирської міської ради вніс десятки змін у назви вулиць і майданів, повернувши їм історичні назви.

Були прибрані з карти міста імена ідеологів комунізму, організаторів і виконавців російської більшовицької революції: Леніна, Маркса, Енгельса, Лібкнехта, Пархоменка, зникли Комуністична, Комсомольська, Паризької Комуни, Чекістів та інші подібні назви вулиць.

У 2016 році в Житомирі розпорядженням мера Сергія Сухомлина було перейменовано 87 вулиць, провулків та проїздів.

Це рішення мер зобов’язаний був прийняти відповідно до Закону України «Про засуджених комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборонено пропаганди їхньої символіки» (закон про декомунізації, по-народному).

Також згідно з документом мер розпорядився демонтувати 10 анотаційних і 5 пам’ятних табличок, 2 пам’ятні знаки та 2 пам’ятки організаторам і керівникам підпільного і партизанського руху – Григорію Шелушкову та Олексію Бородію.

Всього в обласному центрі близько 850 вулиць, проспектів, площ, провулків, проїздів, скверів та парків.

Те, що змінилося

Зміна передбачає також перетворення. Багато місць, які знали житомиряни раніше, сьогодні змінилися до невпізнанності. От власне деякі люди не розуміють, що свобода – це можливість діяти в рамках закону. Дехто ж сприймає свободу як вседозволеність. За роки незалежності Житомир змінився. Вже й дахи кращі, й вулиці чепуряться, й дороги ремонтують. Житомир набув респектабельного вигляду і, як гостинний господар, він приводить себе до ладу. Нехай це відбувається частково і не так швидко, як хотілося б. Триває реконструкція центру міста, центрального стадіону «Полісся», відремонтований літній театр «Ракушка», Свято-Михайлівський собор і т. д. У Житомирі після 25-ти років перерви відновив роботу аеропорт. Поступово відновлюються лікарняні заклади. З’явилося та будується багато храмів та церков різних віросповідань. Також встановлюються зупинки європейського зразка.

Дуже непросто оцінити й порівняти рівень доходів. Статистика говорить, що у 1991 році середня щомісячна зарплата в Житомирі становила 244 рублі 30 копійок, причому робітники отримували набагато більше. Сьогодні середньостатистичний житомирян заробляє 3-4 тисяч гривень.

За останній рік Житомирський парк електротранспорту поповнився на 33 одиниці

Якщо згадати початок 90-х років, то можна спокійно сказати, що транспортна система Житомира оновилася, і зміни відразу помітні.

За останній рік Житомир поповнився на 33 одиниці електротранспорту. Хоч дехто звертає увагу на те, що ми купуємо тролейбуси, які були у вжитку. В корені цю ситуацію не змінити. Також позитивним є розвиток велосипедного руху. Транспортне господарство і транспортна культура міста ще потребує вдосконалення у всіх аспектах. Тому мусимо продовжувати впроваджувати велокультуру в Житомирі.

Бурхливий розвиток торгівлі – невід’ємна ознака ринкової економіки.

У місті з’явилося багато супермаркетів та торговельних центрів. Причому процес цей, який почався ще у 90-х, не припинився й досі.

У місті багато маленьких підприємств, які легше адаптуються до будь-яких умов. Житомир є й завжди був торговим містом, яка б влада не була, тут люди до всього вміли пристосуватись. Житомиряни можуть собі дозволити куди більше, ніж люди, включені в соціалістичну систему радянського зразка

Звичайно, це не всі зміни, які відбулися з містом за 25 років, а лише основні та найпомітніші неозброєним оком на вулицях міста. Через деякий усе знову зміниться. І вже ніколи не буде таким, як раніше.

Слідкуйте за новинами Житомира у Facebook, Telegram, Instagram та YouTube.