Полковник міліції Віктор Петрович Бугіра присвятив понад двадцяти років свого життя сумлінній оперативній службі у карному розшуку. Зізнається, що починав у «лихі 90-ті» і справжню оперативну школу пройшов у Корольовському райвідділку міліції м.Житомира: на місцевому ринку шукав «кишенькових злодіїв». Пізніше був переведений в обласне управління карного розшуку, де значно зміцнив і розширив отримані «на землі» досвід і навички.
Зауважу, що мій співрозмовник - зразок справжнього оперативника, який не тільки може гідно організувати оперативну роботу своїх підлеглих, але й часто особисто береться за розкриття резонансних злочинів.
«Добре, коли оперативником народжуються, гірше - якщо цьому ремеслу доводиться вчитися»
- Якось за двадцять з гаком років роботи ніколи не замислювався про те, як стають оперативниками, - знизує плечима Віктор Бугира. - Але якщо так стоїть питання, то відповім: оперативник повинен володіти цілою низкою особистих якостей, таких, наприклад, як хитрість, спритність, комунікабельність, кмітливість. Якщо в людині це є, то працювати в карному розшуку їй легко. Звісно, усьому можна навчитися, але процес перетворення особистості займає тривалий час і грає не на руку самому кандидату на службу. На практиці багато людей просто не витримують нашої повсякденної «романтики».
Справа у тому, що оперативники працюють, без перебільшення, цілодобово. І навіть більше - у нічний час доби. Це залежить безпосередньо від злодіянь, які, здебільшого вчиняються підвечір або вночі.
У карний розшук точно не приходять за «довгим рублем». Сьогодні оперативна робота не нагороджується особливим грошовим забезпеченням і навіть не заохочується пільговим стажем - рік за півтора. Тому служба в карному розшуку - це у прямому сенсі стиль і спосіб життя кожного з його працівників. Або ти живеш своєю справою, або шукаєш себе в іншій сфері. Третього вибору, як правило, не дано.
«Жінка у карному розшуку - не випадковий працівник, іноді вона навіть виявляється ціннішою за чоловіка-оперативника»
Четверту частину особового складу житомирського управління карного розшуку складають представниці прекрасної (назвати їх слабким язик не повертається) статі. Серед них - досвідчені оперативники та молоді жінки. Віктор Бугира на їх роботу не нарікає, хоч і зізнається, що часом буває важко упоратися з чисто жіночим підходом до служби.
- Жінка завжди залишається жінкою, навіть коли тримає в руках пістолет і працює нарівні з колегами-чоловіками, - посміхається Віктор Петрович. - Звісно, їм ми йдемо на поступки у деяких питаннях, що стосуються сім'ї, дітей і домашніх турбот. Наші співробітниці й самі розуміють, де працюють. Це їх свідомий вибір і нагадувати їм про це фактично не доводиться.
За словами Віктора Бугири, жінка-оперативник вже від природи володіє аналітичним складом розуму і посидючістю, чого часто не вистачає чоловікам. А ще оперативниці іноді більш корисні у питаннях отримання оперативної інформації, оскільки їм швидше удається розговорити співрозмовника.
Між іншим, у карному розшуку Житомирської області є дівчина, яка може «дати фору» будь-кому з колег-чоловіків: вона досконало володіє спортивним мистецтвом тайського боксу.
«Усе взаємопов'язане: бандит не може жити без нас, а ми - без бандита»
Розкриваючи найрізноманітніші злочини, оперативникам карного розшуку доводиться спілкуватися з різними верствами населення - від відвертих безхатченків до високоосвічених професорів. Ось тут необхідні саме такі особисті якості - комунікабельність, а ще уміння розмовляти і добірним жаргоном, і літературною мовою. Словом, потрібно уміти перетворюватися в залежності від ситуації. Так розкриваються злочини, часом навіть, здавалося б, найбезнадійніші.
- Раніше злочинний світ був дещо іншим. Він керувався певними поняттями, а його представники іменувалися «порядними бандитами», - продовжує Віктор Бугира. - Усе закономірно і просто, кожен робить свою роботу: хтось краде, хтось його ловить. У результаті - ніхто ні на кого не ображається. Тому що бандит знає: раз переступив закон, був затриманий міліцією, значить, буде відповідати за вчинене.
Сьогодні ж, за словами начальника житомирського карного розшуку, злочинність змінилася до непристойності. Бандити зраджують своїм поняттям, а тому стали безпринципними, нахабними і жорстокими:
- «Порядний бандит» не дозволяв собі бити старого, пригостити наркотиками малого і обдурити каліку. Сьогодні, на жаль, ці поняття відійшли у давнину. В цілому, напевно, це залежить від багатьох змін у самому нашому суспільстві. Тому методи нашої роботи теж змінюються.
«Мій робочий день триває цілодобово»
Карний розшук - це головний кит, на якому тримається міліція. Так вже склалося історично. Це одна з перших служб, з якої проросло сучасне правоохоронне відомство, розгалужене згідно з еволюцією потреб суспільства на охорону громадського порядку, боротьбу з організованою злочинністю, дитячу міліцію і т.д. Тому не дарма оперативники стверджують, що їхня служба - це і є їх життя. Більша її частина проходить на роботі.
- Ось уже багато років поспіль мій робочий день, як і у кожного оперативника, починається з половини восьмої ранку, коли проводиться аналіз подій, зафіксованих черговою частиною за ніч, - каже керівник житомирського управління карного розшуку. - Упродовж усього дня я спілкуюся зі своїми підлеглими, ми разом приймаємо ті чи інші рішення, що стосуються оперативно-розшукових заходів по розкриттю злочинів або осіб, які перебувають в офіційному розшуку. З роботи йду близько 22 вечора, але це не означає, що робочий день закінчився. Якщо трапляється щось резонансне на території області, виїжджаю на місце пригоди і працюю безпосередньо там разом зі своїми колегами, поки не буде позитивних результатів. Так мене навчили мої наставники.
Віктор Петрович вдячний своїм учителям, які так само, як і він сьогодні, показували оперативну роботу молодим співробітникам на особистому прикладі:
- Мені було цікаво вчитися, і я вдячний сьогодні за науку багатьом своїм керівникам і колегам. Серед них мій перший начальник Віктор Поруцький, а також Олексій Данилюк, Олександр Качур, Олег Редька, Євген Архангельський, Володимир Юрковський. Не можу не сказати і про людину, яка виховала масивний пласт оперативників карного розшуку - Сергія Талько. Всі ці шановані нами люди і сьогодні допомагають у роботі своїми мудрими порадами.
У наше професійне свято я вітаю весь численний колектив карного розшуку - наш, а також в інших регіонах. Бажаю усім працівникам міцного здоров'я, щастя, родинного тепла, енергії і, як водиться, оперативної удачі!
За повідомленням СЗГ УМВС України у Житомирській області.
Слідкуйте за новинами Житомира у Facebook, Telegram, Instagram та YouTube.
№ 11 від 20 березня 2024
Читати номер