Ходжалинський геноцид та окупація України: дві сторони однієї медалі. Фото

Світлана Скляр

26 лютого 2015 року виповнюється 23 роки Ходжалинського геноциду азербайджанців. Конфлікти на Південному Кавказі, в Центральній Азії, Придністров’ї та інших регіонах на пострадянському просторі призвели до загибелі людей і масових вимушених переселень. Радянський Союз кінця 1980-х - початку 1990-х років був охоплений конфліктами.

День національної скорботи був заснований в Азербайджані в пам’ять про Ходжалинский геноцид – масове вбивство жителів азербайджанського міста Ходжали вірменськими збройними формуваннями, яке стало найбільшим і найжорстокішим кровопролиттям за час Карабахської війни. У ніч з 25 на 26 лютого 1992 року вірменські збройні формування за підтримки важкої техніки та особового складу 366-го мотострілецького полку колишнього СРСР, розквартированого в місті Ханкенді, здійснили захоплення міста Ходжали. Штурму міста передував масовий обстріл з артилерійських знарядь, важкої військової техніки, розпочатий ще ввечері 25 лютого. У результаті в місті спалахнула пожежа, і до п’ятої години ранку 26 лютого місто було практично повністю охоплене полум’ям. Населення, що залишилося в місті – приблизно близько 2 500 чоловік – змушене було покинути свої рідні домівки, щоб пробитися в місто Агдам – найближчий пункт, населений переважно азербайджанцями.

Про реалії Ходжалинського геноциду та як це перетинається з окупацією України журналісту «20 хвилин» розповів Голова «Конгресу Солідарності Азербайджанців України» Ільгар Гасан Ага огли Мамедов.

«20»: Пане Ільгаре, скільки було жертв унаслідок Ходжалинського геноциду?

Відео дня

– На жаль, збройні формування продовжили свої військові дії. У результаті було вбито 613 осіб: з них дітей – 63; жінок – 106; літніх – 70 осіб. 8 сімей були знищені повністю. 25 дітей втратили обох батьків. 130 дітей втратили одного з батьків. Поранено 487 осіб, з них 76 дітей. Люди, що побували в заручниках, – 1275 чоловік. Пропало безвісти 150 чоловік. Заподіяний був колосальний збиток державі й особистому майну громадян, оцінюваний у 5 млрд рублів (у цінах на квітень 1992 року). Ці цифри повідомляють про найбільш криваву трагедію Нагірно-Карабахського конфлікту, що почався в лютому 1988 року. А приводом до цієї трагедії послужили події, коли 6 січня 1992 року самопроголошена Нагорно-Карабахська Республіка оголосила незалежність, і пішов за цим силовий розділ спірних територій.

У цей час азербайджанський народ постійно піддавався етнічним чисткам і політиці геноциду з боку вірменських шовіністів. Азербайджанців виганяли зі своїх історичних земель, вони ставали біженцями та вимушеними переселенцями, і все це супроводжувалося масовими вбивствами, вчиненими вірменами. Вигнання азербайджанців зі своїх історично-етнічних земель продовжувалося і в радянський період.

«20»: Чи вдалося все-таки зупинити війну?

– У травні 1994 року сторони досягли режиму припинення вогню, і досі під егідою Мінської групи ОБСЄ і при співголовуванні Росії, Франції і США ведуться поки ще безуспішні мирні переговори. Прийняті Радою безпеки ООН чотири резолюції по звільненню окупованого Нагірного Карабаху і прилеглих до нього територій досі не виконуються Вірменією.

Ситуація дійсно сумна, адже розрушена цілісність Азербайджану. Якщо сьогодні світова громадськість не дасть правової оцінки Ходжалинському геноциду, то завтра подібний злочин може повторитися в іншій країні існуючих на пострадянському просторі конфліктів.

«20»: На Вашу думку, чи можна провести паралелі між вірмено-азербайджанським конфліктом і військовою окупацією, з якою зіткнулася сьогодні Україна?

– На сьогоднішній день можна провести паралелі між вірмено-азербайджанським конфліктом і військовою окупацією і сепаратизмом, з якими зіткнулася сьогодні Україна. Якби вірмено-азербайджанський конфлікт був урегульований, то Україна, можливо, не зіткнулася б зараз із цим конфліктом, так як тут має місце той же сценарій – таке ж порушення територіальної цілісності, той же результат, окупація, сепаратизм. Вони немов є дзеркальним відображенням один одного.

Також варто відмітити, що Азербайджан підтримав прийняття резолюції ООН про територіальну цілісність України, а Вірменія проголосувала проти неї.

Те, що сьогодні відбувається в Україні, схоже на ситуацію з Азербайджаном та Вірменією. Для нас сьогоднішня ситуація в Україні – це складний процес, ця проблема є спільною і для етнічних азербайджанців, що проживають в Україні.

«Ходжалинський геноцид, спрямований у цілому проти азербайджанського народу, своєю немислимою жорстокістю і нелюдськими методами розправи є актом звірства в історії людства. Цей геноцид, у той же час, є історичним злочином проти всього людства».

Загальнонаціональний лідер азербайджанського народу Гейдар Алієв