У Бердичеві прощалися з бійцем «Айдару». Відео. Фото

Виктор Алерциани

У Бердичеві сумують через смерть славного земляка: у боях із терористами на сході України геройськи загинув Павло Ящук – боєць 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар».

Він народився у 66-му – рік Вогняного Коня, розповідають друзі й соратники Павла, можливо тому по життю не терпів несправедливості і прагнув до перемоги. Ці принципи привели чоловіка на Майдан, ці самі принципи підказали йти на боротьбу з бандитами на схід.

В’ячеслав Златогорський, голова Антикорупційного комітету Бердичівської Самооборони, соратник загиблого героя: «Он создал на Майдане спецподразделение «Медведи» и был нашим командиром. Тогда мы достойно вышли из окружения: без потерь вынесли всех раненых. Павел был одним из организаторов Бердичевской Самообороны. Снова поехал на Майдан: не выдержав бездействия, он отправился на Луганщину в зону боев. Это для нас огромная потеря. Нам будет тяжело найти замену этому человеку – таких рождаются единицы.»

Ще за часів існування Радянського Союзу, говорять друзі, Павло Ящук побував у багатьох тодішніх «гарячих точках». Із часом зрозумів, що дуже часто війна – то політика, а політика – суцільний бруд. Усвідомивши це, Павло відійшов до мирного життя. Та настав час і його Україна опинилася у небезпеці. Павло Ящук – з російським паспортом у кишені – вирушив боротися за вільне й гідне життя свого народу – спочатку на Майдан, потім – на схід України.

Відео дня

В’ячеслав Златогорський, голова Антикорупційного комітету Бердичівської Самооборони, соратник загиблого героя: «Когда обнаружили его российский паспорт, в Петербурге – в квартире, где Павел был прописан, мгновенно произвели обыск. Его и еще 14 таких же, как и он, объявили в розыск. А Павел получил украинское гражданство и был очень рад этому. И сразу же отправился в зону боевых действий. Как бы тяжело ни было идти на войну, хочу призвать всех брать пример с Павла. Он истинно переживал за свою Родину. Нельзя бояться отстаивать и бороться за свой дом, за свою семью. Нужно быть настоящим патриотом Украины. Таким, каким был Павел.»

Із рідних у загиблого героя залишилися лише дружина з 7-річним сином та старший брат. На похорони Павла той приїхав із далекої Америки.

Валерій Ящук, брат загиблого героя: «Я на 10 лет старше Павла и помню, как носил его на руках, поэтому, конечно же, для меня это ужасная трагедия. В начале декабря мне в истерике позвонила его жена: Павлик смотрел телевизор, как вдруг встал, сказал: «Я не могу на все это смотреть» и ушел… Пошел пешком к шоссе, словил попутку и отправился в Киев. Ему 48 лет было – совсем не пацан, у него был ребенок, которого он так долго ждал. И в такой ситуации человек встает и уходит. Потому как не мог он смотреть, как били студентов. Что-то в этом есть…»

В Америці думки стосовно того, що нині переживає Україна, різні – від одурманеного брехнею нерозуміння і до повної підтримки прагнення свідомих українців.

Валерій Ящук, брат загиблого героя: «Есть люди, которые спрашивают меня, что конкретно можно сделать, дабы помочь Украине в этой ситуации. В свое время такой же вопрос я задавал Павлу. Первой его реакцией было: «Оставьте Украину в покое. Она сама разберется, что ей надо, а что – нет, кто ей друг, кто ей брат»… Вторая реакция: «Здесь очень много раненых и погибших. Мы пытаемся помочь, но правительственная помощь часто задерживается… И тогда возникает вопрос, что в конкретных ситуациях людям надо помогать…»

Поховають Павла Ящука на землі, де народжувався, зростав та мешкав його рід – у селі Андріяшівка. Телекомпанія «ВІК» висловлює щире співчуття рідним, близьким та друзям загиблого героя.